Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
Після перемоги [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту]] в Росії, коли українська держава за допомогою німецьких і австрійських союзників намагалася відстояти в Україні державність, в уряді [[Симон Петлюра|Симона Петлюри]] виникла ідея створення Автокефальної української церкви. ''Автокефальній церкві'' відводилась важлива роль в стриманні людей від антидержавного більшовизму. Так перші громади ''Автокефальної церкви'', що виникли в 1919—20, активно виступали на підтримку української держави. Після поразки української армії від російських більшовиків українське духівництво ''Автокефальної церкви'' провадило своє служіння у підпіллі. В проповідях поширювалась право українців на самобутність, підтримувались жертви радянської влади і право селян на землю і результати їх праці на землі.
 
Радянська влада об'явилаоголосила ''Автокефальну церкву'' ''відгалуженням контрреволюційної організації «[[Спілка визволення України|Спілки визволення України]]»'', і звинуватила ''Автокефальну церкву'' в підготовці збройного повалення Радянського режиму. 1929 на сфальсифікованому судовому процесі в справі [[СВУ]] діяльність ''Автокефальної церкви'' була повністю обмовлена і засуджена, її осередки ліквідовані, а [[духівництво]] страчено як злочинці. ''Автокефальна церква'' в Україні пішла у глибоке [[підпілля]].
 
В роки Другої Світової війни ''Автокефальна церква'' знову відродилася на звільненій від комуністів території України і окупованій німецькими фашистами, які дозволили відкритися церквам. Вигнання німців з України призвело до нових репресій проти ''Автокефальної церкви'', що були проведені так, щоб назвжди ''покласти край спробам відродити Автокефальну церкву''.
Анонімний користувач