Відмінності між версіями «Теодорік II (король вестготів)»

Теодорік II разом з бургундами завоював столицю свевів Бракору (Брагу). Хто вижили після першої битви, здалися — частина з них була, проте, страчена — королівство свевів було майже знищено і фактично перестало існувати. Теодерік II призначив намісником захоплених земель Агрівульфа з роду Варнів, який потім, хоча й не належав до знаті і, ймовірно, був навіть королівським рабом або вольноотпущенником, оголосив себе королем свевів. Йордан називає його клієнтом короля. Практично одночасно про свої домагання на престол заявив свев Мальдра. Хоча Агрівульф був переможений і страчений вестготами у червні 457 року, хвилювання не припинялися — свеви висували нових претендентів на трон та звільнення з-під влади вестготського короля.
 
Відсутність Теодеріка II послабило становища імператора Авіта: у 456 році він став жертвою інтриги римського патриція Ріцимер, який по материнській лінії був небожем короля вестготів [[Валлія (король вестготів)|Валліі]]. Повідомлення про смерть Авіта на початку 457 року застало вестготського короля в Лузітанії, де він намагався пограбувати місто Емеріта (сучасна Меріда). Легенда розповідає, що Теодорік II зняв облогу міста, оскільки був наляканий знаменнями святого мученика Евлалія. Але, мабуть, він більше турбувався про надійність свого становища в Галлії. Він швидко відступив з усією армією і повернувся до Галлії, надавши своїм військовикам продовжувати іспанську війну проти свевів.
 
Вбивство Авіта призвело до змін у відносинах між вестготами та римлянами. Теодерік II відвернувся від Риму, оскільки гадав, що допомагати імперії далі було невигідно. З цього моменту король намагався отримати якомога більше зиску зі становища, що склалося. У цьому прагненні він знайшов підтримку у галльській аристократії, яка після вбивства Авіта відчула, що її позбавили можливості брати участь в політичному керівництві імперією.
Римський магістр Непоціан висадився в Новому Карфагені, перетнув всю Іспанію зі сходу на північний захід і почав завоювання Галеції (сучасна Галісія). На той час готського військовика Сірілла було зміщено і відкликано до Галію. На його місце король призначив Суніеріха, який негайно об'єднався з Непоціаном. Підтримку союзниками надали знаті римо-іспанські роди, що збереглися в цій частині Піренеїв.
 
Під містом Луго Непоціан і Суніеріх здобули перемогу над свевами. Незадовго до цього за словами Ідація, «у Великодній тиждень», в Луго свеви перебили місцевих жителів разом з імператорським намісником ГалісіїГалеції (такий в 460 році ще був). Потім римо-вестготське військо рушило на південь через Бракара до Скаллабісу (нині [[Сантарен]]), розташованому трохи північніше нинішнього Лісабона, і взяли це місто. Майоріан в цей час знаходився в Цезареї Августі (нині Сарагоса), а після попрямував до Нового Карфагену, куди прибув до травня 460 року.
 
Втім вандальський король Гейзеріх, який ще в 457 році намагався замирити свевів і вестготів, щоб сформувати потрійний союз проти імперії, захищався дуже успішно. Під Новим Карфагеном Майоріан втратив флот, після чого вимушен був повернутися до Риму. У серпні 461 року його було вбито Ріцимером.
У 462 році Теодорік II прийняв послів, відправлених [[Ремісмунд]]ом, сином короля свевів Мальдри. Було укладено мир: Теодорік II відправив Ремісмунду зброю, подарунки і доньку (ім'я невідоме) за дружину. Як посол до Ремісмунда Теодорік II призначив Саллу. Для зміцнення політичної зв'язку із свевами король вестготів прислав до них аріанського місіонера Аякса.
 
В цей час до короля звернувся імператор [[Лібій Север]], якого не було визнано в Північній Галлії, де отборився Егіідй[[Егідій]]. Імператор звернувся до Теодеріка II по допомогу. Король вестготів в 462 році під приводом надання допомоги Лібію Северу заволодів містом Нарбонна, який він так давно хотів приєднати до своїх володінь. Коміт Агрипіна, суперник коміта Егідія, здав Нарбонну Теодоріку II, щоб отримати підтримку готів. Егідій відступив за Луару, переслідуваний братом Теодоріха — Фрідеріхом, але при Авреліанополі (Орлеані) повернув назад у 463 році розгромив готів, де загинув Фрідеріх. Посилившись загонами франків і аланів, Егідій змусив готів відступити за Луару. Егідій вступив в переговори з королем вандалів, плануючи одночасний напад на Італію та на королівство вестготів. Смерть Егідія від мору восени 464 року позбавила Теодоріка II від цієї загрози. Вестготи не забарилися перейти в наступ і захопили землі в середній течії Луари.
 
На початку 466 року в Толозі (сучасна Тулуза) Теодоріка II було вбито. СарагосскаяСарагоська хроніка стверджує, що вінйого бувбуло зарізаний своїмивласними людьми. Вбивство, йомвірно, сталося за наказом його молодшого брата [[Ейріх]]а. [[Ідацій]] прямо звинувачує останнього в організації вбивства брата, те ж саме в хроніці Марій Аваншської.
 
== Зовнішність та поведінка ==
86 126

редагувань