Нижньо-Устріцький район: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 25:
В 1948 р. жителі частини сіл Устянова та Лобізва Нижньо-Устріцького району тодішньої Дрогобицької області (а це 9 125 українців) в ході виселення людей з прикордонної смуги вимушені були в місячний термін покинути рідні домівки. Тоді їх виселили в ближні села, тобто залишили на території Дрогобицької обл. Та 1951 року цих людей виселили вдруге, цього разу вглиб УРСР, згідно з договором «про обмін територіями» задля «вирівнювання кордонів».
В 1951 р. внаслідок домовленостей про «обмін територіями» між ПНР і СРСР до Польщі відійшла ділянка етнічних українських теренів площею близько 480 кв. км — 41 село західної Бойківщини та місто Нижні Устріки. Їхніх жителів — 32 066 осіб — вигнали з рідних домівок і вивезли на схід та південь України. З Нижньо-Устріцького району на Одещину депортували жителів сіл Видрине, Дашівка, Дверничок, Поляна, Рівня, Росохате, Росолин, Середнє Мале, Скородне, Лобізва, Телешниця Ошварова, Устянова, Хміль; на Миколаївщину — сіл Вільховець, Панищів, Соколе, Соколова Воля, Стервяжик, Хревт, Ялове, Ясінь; на Донеччину — сіл Бандрів, Гошів, Гошівчик, Жолобок, Рябе, Мочари, Чорна; на Херсонщину — сіл Береги Долішні, Журавин, Кривка, Шевченкове (Літовищі), Лодина, Смільник. Депортовані стали жителями чотирьох українських областей: Донецької (25 сіл), Одеської (20), Миколаївської (10) та Херсонської (5). Отже, в 60 селах південно-східної України компактно проживають українці, депортовані із західної Бойківщини. Робітників і службовців з Нижніх Устрік (згідно з документами, 105 сімей) розселили у Дрогобицькій області<ref>[http://www.galychyna.if.ua/publication/ukrainism/z-zhurboju-radist-obnjalas/ Дарія ПЕТРЕЧКО. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року]</ref>.
== Примітки ==
| |||