Відмінності між версіями «Ковальов Олександр Олександрович»

нема опису редагування
[[Файл:Могила Олександра Ковальова.JPG|міні|270пкс|Могила Олександра Ковальова]]
[[Файл:Ковальов О. О..jpg|міні|270пкс|Меморіальна дошка]]
'''Ковальо́в Олекса́ндр Олекса́ндрович''' ({{н.}} {{ДНДН2|31|12|1915|18}}, [[Рогачов]]   {{†}} [[18 грудня]] [[1991]], [[Київ]])  — український [[скульптор]], майстер станкового і монументального портрета.
 
== Біографія ==
Народився {{OldStyleDate|31|грудня|1915|18}} року в місті [[Рогачов]]і (тепер [[Гомельська область]], [[Білорусь|Білорусі]]). У [[1935]]–[[1942]] роках навчався ув [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київському художньому інституті]] ([[педагог]]и  — [[Кратко Бернард Михайлович|Бернард Кратко]], [[Шервуд Леонід Володимирович|Леонід Шервуд]]).
 
Помер [[18 грудня]] [[1991]] року в [[Київ|Києві]]. Похований в Києві на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] (ділянка №  52).
 
== Твори ==
Композиція «Народний месник» (1942), портрети Льва Ревуцького, Петра Чайковського (обидва  — 1945), Миколи Лисенка (1946), Максима Рильського (1947), Олени Хобти (1950), Володимира Філатова (1950–1952), Миколи Гоголя (1953), Богдана Хмельницького (1954), Тараса Шевченка (1956), П. Козицького (1957), Бориса Гмирі (1960), Валентина Глушка (1978), Євгена Патона (1980), Олексія Стаханова (1985), Олександра Пушкіна (1990);
 
Меморіальні дошки і пам'ятники на могилах: Володимиру Філатову в Одесі, Пилипу Козицькому, Дем'яну Коротченку, Василю Касіяну, Костянтину Данькевичу, Льву Ревуцькому (всі  — в Києві).
 
Пам'ятники Григорію Вакуленчуку (Одеса, 1958), Олександру Пушкіну (Київ, станція метро «{{м|Університет|Київ}}», 1960; Київ, 1962; Нью-Йорк, 1970), [[Пам'ятник Миколі Лисенку (Київ)|Миколі Лисенку]] (Київ, 1965), Івану Карпенку-Карому (Тобілевичу) в заповіднику-музеї «Хутір Надія» на Кіровоградщині (1969), Максиму Рильському біля літературно-меморіального музею в Києві (1968), на батьківській садибі в с. Романівці на Житомирщині (1970), Валентину Глушку (Одеса, 1974), Олександру Пушкіну (Гурзуф, Крим, 1975), Миколі Гоголю в с. Гоголевому Шишацького району Полтавської області (1984), монументальне погруддя Тараса Шевченка (Київська національна опера, 1988), Тарасу Шевченку в м. Білій Церкві Київської обл. (1991).
 
== Відзнаки ==
Лауреат [[Сталінська премія|Сталінської премії другого ступеня]] ([[1950]]; за скульптурний портрет [[Герой Соціалістичної Праці|Героя Соціалістичної Праці]] [[Хобта Олена Семенівна|О.&nbsp; С.&nbsp; Хобти]]) та [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка]] ([[1975]]; за скульптурні портрети [[Коротченко Дем'ян Сергійович|Д.&nbsp; С.&nbsp; Коротченка]], [[Рильський Максим Тадейович|М.&nbsp; Т.&nbsp; Рильського]], [[Філатов Володимир Петрович|В.&nbsp; П.&nbsp; Філатова]])<ref>[http://www.knpu.gov.ua/content/kovalov-oleksandr-oleksandrovich Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка]</ref>.
 
[[Народний художник УРСР]] (з [[1963]] року), [[народний художник СРСР]] (з [[1979]] року). Нагороджений [[орден Трудового Червоного Прапора|орденом Трудового Червоного Прапора]].