|
Один із видатних [[Франція|французьких]] письменників [[XIX століття]] Анрі-Бейль, творив під псевдонімом Фредеріка Стендаля ([[Штендаль]] — назва німецького міста, в якому народився відомий [[Німеччина|німецький]] мистецтвознавець XVIII століття [[Йоганн Вінкельман]]).
лоооох
Стендаль народився [[23 січня]] [[1783]] року в [[Гренобль|Греноблі]], у родині багатого [[адвокат]]а. Його дід, лікар і громадський діяч, захоплювався ідеями [[Просвітництво|Просвітництва]] й був шанувальником [[Вольтер]]а. Але з початком [[Велика французька революція|революції]] у родині погляди дуже змінилися, батько Стендаля змушений був навіть переховуватися. Мати хлопчика рано померла, і сім'я надовго вбралася у траур. Батько не переймався вихованням сина, довіривши його католицькому абатові Ральяну. Це призвело до того, що Стендаль зненавидів і [[церква|церкву]], і [[релігія|релігію]]. Таємно від свого вихователя він почав знайомитися з працями філософів-просвітників ([[Кабаніс]]а, [[Дідро]], [[Гольбах]]а). Читання, а також найсильніші враження та переживання дитячих років, пов'язані з Першою французькою революцією, стали визначальними моментами у формуванні [[світогляд]]у майбутнього письменника. Прихильність до революційних ідеалів він зберіг на все життя. Жоден із французьких письменників [[XIX століття]] не відстоював ці ідеали з такою пристрастю і сміливістю.
Стендаль брав участь у поході Наполеона до [[Росія|Росії]] в [[1812]] році, був у [[Москва|Москві]], [[Смоленськ]]у, [[Могильов]]і, зазнав жахи зимового відступу французької армії з Росії. Враження про Росію були надзвичайно сильні. Він бачив героїзм російського народу, який захищав свою батьківщину, бачив, зокрема, і жорстоку сваволю [[самодержавство|самодержавства]].
Після падіння Наполеона й повернення [[Бурбони|Бурбонів]] у Францію Стендаль їде до [[Італія|Італії]], лише інколи буваючи на батьківщині. Стендаль полюбив Італію; ця країна відіграла чималу роль у формуванні поглядів письменника. Його приваблювало насичене громадське життя цієї держави. У [[1821]] році відбуваються [[повстання карбонаріїв]] у ряді міст ([[Неаполь]], [[Турін]]). Співчуття Стендаля цьому рухові дало підставу урядові звинуватити його в приналежності до повсталих і запропонувати терміново залишити [[Австрійська імперія|австрійські]] володіння північної Італії.
Перебування в [[Італія|Італії]] залишило глибокий слід у творчості Стендаля. Він із захопленням вивчав італійське [[мистецтво]], [[живопис]], [[музика|музику]]. Ця країна надихнула його на цілу низку творів. Це робота з історії мистецтва «Історія живопису в Італії», «Прогулянки по Риму», новели «Італійські хроніки». Нарешті, Італія дала йому сюжет одного з найбільших його романів «[[Пармський монастир]]».
Перебування у Франції, де правили ненависні Стендалю [[Бурбони]], стає для нього нестерпним. Це ставлення письменника до реакції та режиму [[Реставрація (мистецтво)|Реставрації]] знайшло своє вираження у його найкращих романах. У [[1830]] році Стендаль одержав від короля [[Луї-Філіпп I|Луї Філіппа]] призначення в [[Трієст]] консулом, але його не затвердили, як «неблагонадійного», у Трієсті. Стендаль стає консулом у папських володіннях у [[Чівітавеккія]]. Його смілива, незалежна думка, співчуття революції та [[якобінці|якобінцям]], [[атеїзм]], його сповнені бойового протесту твори робили однаково тяжким його перебування як в Італії, так і в себе на батьківщині.
На думку деяких дослідників, Стендаль був [[масони|масоном]]. Історик [[масонство|масонства]] А. Меллор вважає, що «масонство Стендаля не стало надбанням широкої гласності, хоча він і належав протягом деякого часу до ордена». Судячи з усього, саме про Стендаля йде мова, коли в документах [[масонська ложа|масонських лож]] раз у раз з'являється справжнє ім'я французького письменника - Бейль.<ref>[http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Moram/13.php Морамарко М. Масонство в минулому і сучасності. Біографії масонів — Електронна Бібліотека історії масонства]</ref>
|
