Араї Хакусекі: відмінності між версіями

[[1691]] року Арай полишив рід Хотта і відкрив приватну школу на схід від [[замок Едо|Едоського замку]]. [[1693]] року, за рекомендацією наставника [[Кіносіта Дзюн'ан|Кіносіти Дзюн'ан]]а, він поступив на службу до голови [[Кофу-хан]]у [[Токуґава Цунатойо|Токуґави Цунатойо]] в якості лекторалектором з неоконфуціанства й історії. В цей час Арай упорядкував історичне дослідження в дидактичному стилі «Генеалогія ханів»<ref>{{lang-ja|藩翰譜, はんかんぷ}}, ''Ханканпу''.</ref>, присвячене походженню та здобуткам найбільших [[самурай]]ських родів.

[[1704]] року Токуґава Цунатойо став офіційним спадкоємцем 5-м сьоґуна Японії, [[Токуґава Цунайосі|Токуґави Цунайосі]]. Прийнявши імя [[Токуґава Ієнобу|Токуґави Ієнобу]], він перебрався жити до Едоського замку і взяв разом із собою Арай. Останній був переведений на службу в Едо, де виконував обов'язки придворного історіографа та радника сьоґунського спадкоємця. [[1709]] року, після сходження 6-огого сьоґуна Токуґави Ієнобу на посаду, Арай став постійно брати участь в нарадах центрального уряду. Незважаючи на незначне походження, його прирівняли до статусу [[хатамото]], доручили землі з річним доходом у 1000 [[коку (міра)|коку]], надали 5-й молодший ранг та титул голови провінції Тікудзен. За ініціативи Арай сьоґунат провів реформу [[золото]]ї і [[срібло|срібної]] валюти, складав церемоніал прийняття [[чосон|корейських]] послів сьоґуном, встановив нові мита і обмеження на імпорт ряду іноземних товарів. Історіограф також ініціював диспути довкола скасування практики насильної передачі буддистським монастирям доньок Імператорських принців і помилування італійського місіонера [[Джованні Сідотті]]. В ході розмов з останнім Арай склав «Збірку поглядів і дивних розповідей»<ref>{{lang-ja|采覧異言, さいらんいげん}}, ''Сайран іґен''.</ref> ([[1709]]) та «Записи про почуте з Заходу»<ref>{{lang-ja|西洋紀聞, せいようきぶん}}, ''Сеййо кібун''.</ref> ([[1715]]). Крім цього він брав участь у розробці проекту поправок до «[[Закони для військових домів|Законів для військових домів]]» і розв'язанні складних судових процесів.

Арай Хакусекі був неонфуціанцем чжусіанської школи. Проте більшість його робіт присвячені не [[філософія|філософії]] та [[етика|етиці]], а [[історія|історії]]. Окрім «Генеалогії ханів», Арай склав курс лекцій «Додаток для історичних читань»<ref>{{lang-ja|読史余論, とくしよろん}}, ''Токусі йорон''.</ref>, праці з стародавньої історії Японії «Стародавня історія»<ref>{{lang-ja|古史通, こしつう}}, ''Косіцу''.</ref>, «Діалоги з стародавньої історії»<ref>{{lang-ja|古史通問, こしつうわくもん}}, ''Косіцу вакумон''.</ref>, а також біографічну працю, яка має характер хроніки 17&nbsp;— 1817—18 століття, «Записи зломленого хмизу»<ref>{{lang-ja|折たく柴の記, おりたくしばのき}}, ''Орітаку сіба но кі''.</ref>. Також у літньому віці він упорядкував «Питання до історії»<ref>{{lang-ja|史疑, しぎ}}, ''Сіґі''.</ref>, які не збереглися.