Василевська Ванда Львівна: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Bot Gluck (обговорення | внесок)
м →‎Життєпис: вилучення невидимого м’якого переносу, removed: ­ за допомогою AWB
Немає опису редагування
Рядок 4:
| Оригінал імені =
| Фото = Василевська В.jpg
| Ширина = 170px200px
| Підпис = Ванда Василевська
| Ім'я при народженні =
| Псевдоніми =
 
| Дата народження = 21.1.1905
| Місце народження = [[Краків]], [[Австро-Угорщина]]
| Дата смерті = 29.7.1964
| Місце смерті = [[Київ]], [[Українська РСР]], [[СРСР]]
| Поховання = [[Байкове кладовище]], Київ
| Національність = [[полька]]
| Громадянство = {{AUT-HUN}}→<br/>{{POL}}→<br/>{{USSR}}
 
| Мова творів =
| Рід діяльності = [[письменниця]]
Рядок 24 ⟶ 25:
| Нагороди =
| Сайт =
| Автограф = <!-- Підпис.jpg -->
| Примітки =
}}
 
'''Ва́нда Льві́вна Василе́вська''' ({{ДН|21|1|1905}}, [[Краків]]&nbsp;, [[Австро-Угорщина]] — {{ДС|29|7|1964}}, [[Київ]], [[Українська РСР]], [[СРСР]])&nbsp; — [[польська]] та [[СРСР|радянська]] [[письменниця]] та [[громадський діяч|громадська діячка]], тричі лауреатка [[Сталінська премія|Сталінської премії]] (1943, 1946, 1952).
 
== Життєпис ==
Дочка одного з лідерів Польської соціалістичної партії, в 1918-191919 міністра закордонних справ Польщі [[Василевський Леон|Леона Василевського]]; дружина письменника [[Олександр Корнейчук|О.Олександра Корнійчука]].

Освіту одержала в Краківськім університеті (1929).

У [[1939]] переїхала в приєднаний до УРСР [[Львів]] і взялаотримала радянське громадянство.
 
Написала донос Сталіну на [[Березняк Євген Степанович|Євгена Степановича Березняка]] («Майор Вихор»), що на той час керував Львівським міським відділом освіти й переводив школи на українську мову навчання:
<blockquote>«В українському місті на той час було 90 польських, 14 єврейських і лише 3 українські школи. Я почав переводити школи на українську мову навчання, i вже за рік їх було 70. Серед населення це не викликало спротиву. Однак письменниця Ванда Василевська написала особисто Сталіну скаргу, що Березняк „извращает понимание национальной политики“. Вже за кілька днів приїхала комісія з Москви, яка мала завершити перевірку до кінця червня. Я розумів, що наслідки для мене будуть невтішними, якщо не трагічними. Адже Сталін прихильно ставився до пані Ванди, тож московські гості були налаштовані проти мене. До того ж, секретар обкому (А. Д.) Приходько злякався і збрехав їм, ніби я провадив реформу без відома обкому. Але 22 червня на місто впали перші бомби..»<ref>[http://expres.ua/main/2013/05/20/87349-mayor-vyhor-ostatochno-mene-reabilituvaly-1965-roku Ванда Василевська]</ref></blockquote>
 
У [[1940]] її обрано депутатом до [[Верховна Рада СРСР|Верховної Ради СРСР]]. У [[1941]] вступила у [[ВКП(б)]].
 
Авторка трилогії «Пісня над водами» (1940—19511940-1951), що в ній писала про боротьбу поляків за національну незалежність. Її книжки, за відгуками критиків, «обвинувальний акт проти капіталізму в Польщі».

Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] працювала в Політуправлінні [[Червона армія|РККАРСЧА]] агітатором, їй було присвоєно звання полковника. ЯкийсьПевний час редагувала газету політуправління Південно-Західного фронту «За Радянську Україну» (українською мовою)&nbsp;— починаючи з 31 липня 1941, до редакційної колегії увійшли й [[Микола Бажан|М.Бажан]], О.Корнійчук . У [[1942]] випустила повість «Веселка», де головною темою стала мужність радянських людей у війні. У [[1943]] за повістю поставлено фільм<ref>http://www.kinopoisk.ru/level/1/film/42037 {{ref-ru}}</ref>.

У 1943—19451943-1945 роках &nbsp;— головна редакторка газети «Радянська Польща», голова Спілки польських патріотів.
 
У повоєнні роки мешкала в Києві, брала участь у пропагандистських кампаніях, у тому й щодо знезброювання. Написала повість «Просто любов»&nbsp;— «про велич радянського гуманізму й силу духу». Про неї з чоловіком ходили вірші: «Корнійчук і Ванда&nbsp;— не родина, а банда». За життя її названо класиком, Вандині доробки включено в шкільну програму, але після смерті [[Сталін]]а її творчість було практично забуто.
 
[[Файл:Ванда-Василевська.JPG|thumb|150px|Могила В. Василевської]]
 
Померла [[29 липня]] [[1964]] року. Поховано на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] в Києві (надгробний пам'ятник&nbsp;— [[мармур]]; [[скульптор]] [[Кальченко Галина Никифорівна|Г.&nbsp;Н.&nbsp;Кальченко]]; встановлено в [[1967]] року)<ref>{{КЕД}}</ref>.
 
== Пам'ять ==
У [[1967]] році на її честь [[Вулиця Ванди Василевської|названо]] вулиці в [[Вулиця Ванди Василевської (Київ)|Києві]], [[Харків|Харкові]], [[Рівне|Рівному]] та інших містах (всього близько 12 в Україні).
 
У листопаді 2015 року Український Інститут національної пам'яті оприлюднив список прізвищ осіб, в тому числі й Ванди Василевської, які займали керівні посади в комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних радянських республік і причетні до встановлення режиму сталінізму[[сталінізм]]у в Україні, який призвів до трагедії українського народу в двадцятомуХХ столітті. Відповідно до закону України про декомунізацію, вулиці, які носять імена В. Василевської в Україні будуть зміненіперейменовані.
 
== Примітки ==
Рядок 59 ⟶ 72:
* ''Л.&nbsp;О.&nbsp;Гаврилюк''. [http://www.history.org.ua/index.php?encyclop&termin=Vasylevska_V Василевська Ванда Львівна] // {{ЕІУ|1|440}}
* ''М.&nbsp;К.&nbsp;Наєнко''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=33257 Василевська Ванда] // {{ЕСУ}}
 
{{Письменник-доробити}}
 
[[Категорія:Народились 21 січня]]
[[Категорія:Народились 1905]]
Рядок 74 ⟶ 90:
[[Категорія:Кавалери Ордена «Хрест Грюнвальда»]]
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
 
 
{{Письменник-доробити}}