* [[2002]] — Національний фармацевтичний університет (НФаУ)
У 1805 році на кафедрі лікарського речовинослів'я, фармації та лікарської словесностісловесності факультету медичних і лікарських наук Харківського Імператорського університету вперше в Україні розпочалася підготовка фармацевтичних кадрів. Через 5 років перші випускники отримали дипломи магістрів фармації. У 1812 році було відкрито фармацевтичну лабораторію та розпочато підготовку науковців з органічної хімії і фармакогнозії. У 1921 році в Харкові на базі медико-фармацевтичного факультету Харківського Імператорського університету був створений Харківський фармацевтичний інститут, першим ректором якого став [[Валяшко Микола Овксентійович|М. О. Валяшко]], а викладачами і фундаторами — відомі професори, діячі науки: М. П. Красовський, А. Д. Розенфельд, [[Бокаріус Микола Сергійович|М. С. Бокаріус]], М. А. Ангарська. У різні роки університет очолювали Ю. Г. Борисюк (1941—1942, 1944—1959), Г. П. Півненко (1960—1971), Д. П. Сало (1971—1980), В. П. Черних (з 1980 по теперішній час). Обіймаючи керівні та викладацькі посади, вони зробили значний внесок у розвиток фармацевтичної освіти і науки, підготовку кадрів галузі.
У 1937 році вчена рада інституту отримала повноваження надавати наукові ступені кандидата, а згодом і доктора фармацевтичних наук. Відкриваються факультети: з підготовки військових провізорів (1952); заочний (1964—1971 і після перерви — з 1999); з підготовки іноземних громадян (1974); факультет удосконалення провізорів (1984, який у 1993 році змінює свій статус на Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації); з 2001 року в структурі НФаУ починає функціонувати коледж.
