Рагузька республіка: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м правопис, replaced: багаточисельн → численн, торгівельного → торговельного (12) за допомогою AWB |
м →Занепад Дубровницької республіки (XVII—XVIII ст.): правопис, replaced: столітть → століть за допомогою AWB |
||
Рядок 107:
Під час [[Кандійська війна|Кандійської війни]] (1645—1669) торговельна діяльність Дубровника дещо пожвавилася, проте союз республіки з Портою викликав напади на її територію [[Хорватія|хорватських]] [[ускоки|ускоків]] і [[Чорногорія|чорногорців]], що розорили прибережні області Дубровника. У 1667 р. в місті стався великий [[Землетрус у Дубровнику|землетрус]], який забрав життя понад 5 000 чоловік і зруйнував більшість будівель міста. Поступово місто було відбудоване, проте воно всеж почало занепадати. Ослабленням Дубровника скористалася Венеція, що підсилила тиск на республіку, пропонуючи їй своє заступництво. Дубровнику довелося в 1684 р. номінально визнати [[сюзеренітет]] імператора [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]] і короля Угорщини [[Леопольд I Габсбурґ|Леопольда I]], бажаючи використовувати його проти домагань Венеції. Коли в 1694 р. венеціанська армія окупувала [[Требин'є]] і [[Герцеговина|Герцеговину]], відрізавши таким чином республіку від території Османської імперії, імператор домігся виведення військ Венеції. Проте, в 1699 р., згідно з умовами [[Карловицький мир|Карловицького миру]], Далмація перейшла під владу Венеції. Щоб не дати можливості венеціанцям в майбутньому атакувати Дубровник з суходолу, республіка поступилася двома невеликими ділянками своєї території Османській імперії, відмежувавшись таким чином від венеціанських володінь на материку. Одна з цих ділянок, на північному кордоні довкола містечка [[Неум]] зараз є єдиним виходом [[Боснія і Герцеговина|Боснії і Герцеговини]] до Адріатики.
В кінці XVII—XVIII
Політичний устрій республіки в XVII—XVIII століттях залишався незмінним. Зберігалася монополія нобілітету на владу. Верхівка пополанів, що не мала доступу до управління, створила дві закриті релігійно-політичні організації: братерство Святого Антуана (великі купці-судновласники і найбільш спроможні городяни) і братерство Святого Лазаря (торговці зі Сходом). Після землетрусу 1667 р. чотири сім'ї з братерства Святого Антуана дістали доступ у Велику раду, проте реального злиття нової пополанської верхівки і нобілітету не сталося.
|