'''Психіка''' (від {{lang-grc|ψυχή}}, «дихання, душа» та лат. префікс ''-ic'') — система явищ суб'єктивного внутрішнього світу людини та тварин; ''букв., те що притаманне психеї, душевне, [[психічне]]''. Штучне поняття застосоване в [[матеріалізм|матеріалі]]стичних вченнях на противагу [[ідеалізм|ідеалі]]стичному - ''душа''; вживане лише в пострадянському просторі. Питання природи психіки є складовою [[основне питання філософії|основного питання філософії]].<br/> З точки зору [[матеріалізм]]у, психіка - — суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем. Функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність. Ленінська теорія [[відображення (філософія)|відображення]] стала підґрунтям радянської [[психологія в СРСР|психологічної]] науки. Однак, рівень сучасних знань дозволяє стверджувати лише про 1) ''локалізацію'' психічних явищ в головному мозку і 2) складний взаємозв'язок тілесного та психічного.<br/> Ідеалістичні теорії стверджують існування ''психічного'' як самостійної [[сутність|сутності]], що розгортається за власними законами та визначає розвиток свого матерільного носія — тілесного організму. Однак, ця точка зору, як на сьогоднішній рівень знань, є недоказовою.<br/> Сучасна наука, обмежуючись дослідженням фактів, воліє не сперечатись щодо подібних проблем, що визначені як [[метафізика|метафізичні]], ненаукові.
