Вікіпедія

Стрітення: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 6:
Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.
 
Відзначають його в пам'ять про те, як Свята [[Діва Марія]] принесла до Єрусалимського Храму [[Ісус Христос|Ісуса Христа]] на 40-й день після Його народження. Закон описаний у [[Книга Левит|Старому Заповіті]] постановляв, що жінка, яка народила хлопчика, 40 днів (а дівчинку - — 80 днів), була ритуально нечистою. Після проходження цього часу для очищення кожна мати мала принести до святині однорічне ягня на цілопальну жертву як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, та голуба чи горлицю — як жертву очищення від гріхів. Коли ж жінка буде бідна, і неспроможна придбати ягня, то принесе вона лише дві горлиці. Після цього жінка вважалась очищеною ({{Біблія|Лев.|12:1|-8}}). Згідно з цим Законом, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, також кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом. Та вона, все-таки в покорі, виконує припис Закону і також приносить у жертву дві горлиці ({{Біблія|Лк.|2:23|-24}}).
 
Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий [[Симеон Богоприємець|Симеон]], який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з [[Євангеліє від Луки|Євангелієм від Луки]], Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей».
Рядок 16:
Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до [[Назарет]]у в [[Галілея|Галілею]] ({{Біблія|Лк.|2:39}}).
 
== Богословський аспект ==
Празник Господнього Стрітення започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його «40 днем після Богоявлення». Його святкування описує так: «Сороковий день після Богоявлення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму» (Гл. 26). З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за цісаря Юстиніяна (527–565527—565) він набирає особливого значення. Цісар Юстиніян наказав уважати Господнє Стрітення за великий празник і святкувати його в цілому цісарстві. Через це в богослуженнях цього празника Церква кілька разів молиться за імператора.
 
Празник Стрітення на Заході первісно був Господським і щойно набагато пізніше став вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських празників. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.
Рядок 23:
== Народно-побутові вірування ==
{{main|Громниці (слов'янське свято)}}
{{СС|15|лютого||2}} відбувається Стрітення  — Зима зустрічається з Весною. У цей день співаються пісні-замовляння на тепло та добре літо, відбуваються гадання: «Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу». Період від Стрітення (зустрічі зими з весною) до Благовіщення вважався біологічною межею зимоборства.
 
Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення [[Свічка|свічок]], які називали громничними. Освячували їх у церкві після [[освячення води]], там же запалювали і несли до хати.
Рядок 29:
Протягом року зберігали такі свічки на [[Покуть|покуті]], або ж вплітали у [[дідух]]и. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і [[оберіг]]ають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву — від [[бурелом]]у чи граду, а членів родини — від «[[пристріт|злого ока]]» та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
 
В давнину вважали, що «Як капає зі стріх, так капатиме й з вуликів», а якщо на Стрітення є відлига, то знову треба чекати на холоди і пізню осінь. <ref>{{Cite web|url=http://otokar.com.ua/790.html|title=Зима й літо зустрічаються (Стрітення) – Олександр Токар|website=otokar.com.ua|accessdate=2016-09-04}}</ref>
 
Запалювали громничну свічку у таких випадках:
Рядок 47:
* а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на [[пасовисько]]
* окроплювали стайні та обори від відьом, щоб «не виссали з корови молока»
 
=== Побутові традиції ===
 
Рядок 67 ⟶ 68:
== Див. також ==
* [[Народний календар]]
 
== Примітки ==
{{reflist}}
Рядок 75 ⟶ 77:
* [http://xutir-savky.com.ua/stritennya-abo-hromnytsi Стаття про Стрітення]
* [http://www.rr.lviv.ua/podcasts/svyato-stritennya-hospodnoho-istoriya-bohosluzhbovi-osoblyvosti-ta-duhovne-znachennya/ Свято Стрітення Господнього: історія, богослужбові особливості та духовне значення (У студії Радіо «Воскресіння»&nbsp;— д-р літургійних наук Петро Сабат)]
* [http://otokar.com.ua/790.html Зима й літо зустрічаються] &nbsp;— [[Токар Олександр Семенович|Олександр Токар]] про святкування Стрітення і [[народні прикмети]]
 
== Література ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Стрітення