Неомавританський стиль: відмінності між версіями

Архітектурний напрямок, до якого належать середньовічні пам'ятки [[Магриб]]у та ісламської Іспанії, неоднорідний. В його основі лежить синтез художніх традицій [[вестготи|вестготів]], [[бербери|берберів]] та інших народів, що входили до складу [[Халіфат|Арабського халіфату]]. Для культових та світських будівель мавританського стилю характернахарактерні багато стрілчастих, підковоподібних та фестончатих [[арка|арок]], [[купол]]ів, [[фриз]]ів, [[карниз]]ів та настінної різьби. [[Колона|Колони]] облицьовувались [[Кахлі|кахельними]] та [[Кераміка|керамічними]] плитками. Застосовувалися [[мозаїка]], кольорові [[вітраж]]і та прикраси з кольорового [[мармур]]у, зазвичай, використовувався [[орнамент (архітектура)|орнамент]].

Виникнення нав кінці епохи [[романтизм]]у моди на мавританську екзотику пов'язано з пошуком архітектурного напрямку, який міг би скласти конкуренцію формам [[класицизм]]у та [[неоготика|неоготики]], які приїлися. Публікація збірника [[Вашингтон Ірвінг|Вашингтона Ірвінга]] [[Альгамбра (книга)|«Альгамбра»]] сприялосприяла зацікавленості європейців та американців до середньовічної Іспанії та суміжних мусульманських держав. ПриЗа цьомуцього на перших порах не робилося відмінностей між власне мавританським зодчеством та формами, характернішими для [[Османська імперія|Османської імперії]].

Одним з перших пам'ятників захопленнязахопленню ісламським зодчеством став [[Воронцовський палац (Алупка)|Воронцовський палац]] в [[Алупка|Алупці]], спроектований британським архітектором Блором під впливом «[[індо-сарацинський стиль|індо-сарацинського]]» [[королівський павільйон|павільйону в Брайтоні]], [[Великобританія]]. Згодом цей стиль став нормою для російської садибної архітектури, причому не лише на південних курортах ([[Кореїз]], [[Сімеїз]], [[палац в Лікані|Лікані]]), але і в центральній частині Росії (яскравий приклад — [[будинок Арсенія Морозова]] на [[Вулиця Воздвиженка|Воздвиженці]]). Іншими вогнищами будівництва в неомавританском дусі стали іспаномовні райони [[США]] ([[Каліфорнія]]) та (після окупації Австро-Угорщиною) [[Боснія і Герцеговина]].

У самій Іспанії смак до неомавританського зодчества прищепився не одразу. Одним з перших зацікавленість до нього проявляв каталонський архітектор [[Антоніо Гауді]], у творчості якого хитромудро переломилися окремі мотиви мавританської архітектури ([[Палац в Асторзі]]). У зв'язку з проведенням ву [[1929]] [[Іспано-американська виставка|Іспано-американської виставки]] на півдні Іспанії і в [[Мадрид]]і створено кілька масштабних міських ансамблів в стилі нео-мудехар, включаючи ансамбль [[Площа Іспанії (Севілья)|площі Іспанії]] в [[Севілья|Севільї]] та театр в [[Кадіс]]і.