Область Війська Донського: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 2601:88:400:8650:79EC:D501:7CFE:8407 (обговорення) до зробленого [[User:S... |
Немає опису редагування |
||
Рядок 157:
Переважали українці над росіянами і в селах Сальського округу, але тут більшість була за [[Калмики|калмиками]], які також вважалися донськими козаками (зараз ці райони входять до складу [[Калмикія|Калмицької республіки]] Російської Федерації). Загалом по округу було 36,8 % калмиків, 32,1 % росіян і 29,3 % українців, а в сільських районах українці складали 31 % (21 897 українців на 19 709 росіян і 27 913 калмиків).
Донські козаки як окрема національність в цьому перепису не вказувалися. За мовною ознакою вони відносилися переписувачами або до росіян, або до калмиків. Вказувалися козаки лише як [[Суспільний стан|громадський стан]], і перепис 1897-го року показав, що в останні десятиліття існування Російської імперії, донські козаки не мали вже чисельної більшості навіть на своїй батьківщині, в Області війська Донського. Козаки, що значну частину свого віку знаходилися на військовій службі в російського царату,
Наступний перепис в Росії відбувся через тридцять років після першого, і в ці роки впала Російська імперія, минула [[Перша світова війна|Світова війна]], невдачею закінчилася боротьба українців за свою незалежність. За два роки до перепису Україна позбулася Таганріжщини та Східного Донбасу, які «дружня» Росія відтяла від неї. Та перепис 1926-го року знов посвідчив, що Донщина то є українська етнічна земля. Більша частина колишньої Області війська Донського стала в ті часи [[Північно-Кавказький край|Північно-Кавказьким краєм]], з центром у Ростові-на-Дону. Найбільш українською, як і раніш, залишалася [[Таганрозька округа|Таганрізька округа]] цього краю, навіть відсоткова кількість українців тут зросла, адже на відміну від минулого перепису, у 1926-му році національність громадян визначалася не за побутовою мовою, яку люди вживали у звичайному спілкуванні, а згідно з внутрішньою свідомістю людей, серед яких траплялися й такі, що, забувши мову своїх предків, не забули свого українського коріння. Правда у чисельному значенні українців на Таганріжщині виявилося менше, ніж 1897-го року (191 771 чоловік), але це було пов'язане із тим, що північні та західні райони округу все-таки залишилися у складі [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УСРР]], та навіть на тих землях, що відійшли до Росії, українців було значно більше ніж росіян (71,7 % українців проти 21,9 % росіян). І хоча у самому місті [[Таганрог|Таганрозі]] росіяни переважали (55,2 % проти 34,6 %), зате у навколишніх селах перевага українців була просто вражаюча — тут вони складали 90 % (161 868 українців проти 11046 росіян). За яким правом Росія забрала 1924-го року ці землі собі — досі не зрозуміло. Здається, що просто за правом сили.
Рядок 192:
=== Відомі українці, пов'язані з Донщиною ===
'''Народилися на Донщині'''
* [[Разін Степан Тимофійович]] (бл.
* [[Пугачов Омелян Іванович]] ([[1742]], [[станиця]] [[Зимовійська]], [[Донське козацьке військо|Донське військо]] — [[1775]]) — ватажок козацько-селянського повстання проти російського царату. Походив з «малоросійської станиці Зимовійської».
* [[Корсун Олександр Олексійович]] ([[1818]], с. Богданівська Антипівка, [[Ростовський повіт (Катеринославська губернія)|Ростовський повіт]], [[Катеринославська губернія]] — [[1891]], с. Богданівська Антипівка, [[Таганрізький округ (Область війська Донського)|Таганрізький округ]], [[Область Війська Донського|Область війська Донського]]) — український письменник, поет-романтик і видавець, реформатор українського правопису.
|