Бандура: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 34:
Кобза-Бандура споріднена з центральноєвропейською [[пандура|пандурою]] чи [[мандора|мандорою]]. Всі ці інструменти через середньовічну [[лютня|лютню]] походять від тюркського [[копуза]] та близькосхідного [[уда]]. Зображення кобзи-бандури відомі з XII ст.
 
Ще у XV ст. українських кобзарівпридворних бандуристів запрошували до королівського двору [[Польща|Польщі]], а у XVIII–XIX ст. — до російського імператорського двору. Найвидатніші давні кобзарібандуристи  — [[Білоградський Тимофій|Т. Білоградський]] (відомий лютнист, XVIII ст.), [[Шут Андрій|А. Шут]] (XIX ст.), [[Вересай Остап Микитович|О. Вересай]] (XIX ст.) та ін.
 
На початку XIX ст. [[старосвітська бандура|*старосвітська* бандура]] витіснила ладкову бандуру. В різний час бандура мала від 7—9 до 20—30, а то й більше струн, виготовлених із жил; пізніше їх обвивали мідним дротом. Великого поширення бандура набула серед українського козацтва. На бандурах грали мандрівні сліпці-бандуристи, які виконували пісні специфічних жанрів — історичні, думи, псальми, канти тощо.