Спорідненість (хімія): відмінності між версіями

'''Хімі́чна спорі́дненість''' — характеристика здатності певних речовин до хімічної взаємодії між собою або для характеристики ступеня стійкості до розкладання на вихідні продукти утвореної при цьому хімічної сполуки.

 

 

[[Якоб Гендрік Вант-Гофф]], виходячи з [[Другий закон термодинаміки|другого закону термодинаміки]], довів у 1883 році, що напрямок спонтанної реакції визначається не тепловим її ефектом, а максимальної корисною роботою. При цьому він вивів рівняння, яке кількісно виражає залежність зазначеної величини від концентрації речовин, що беруть участь у реакції, і залежність напрямку реакції від співвідношення між цими концентраціями. В наш час{{коли}} замість максимальної роботи розглядають зміни ізобарно-ізотермічного потенціалу ΔG ([[вільна енергія Гіббса]]) — для реакцій, що відбуваються при постійних температурі і тиску, або зміна ізохорно-ізотермічного потенціалу ΔF ([[вільна енергія Гельмгольца]]) — для реакцій, що відбуваються при постійних температурі і об'ємі.