Василіяни: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 22:
== Коротка історія Чину ==
 
Основоположником Чину вважається [[св. Василій Великий]] ([[329]]—[[379]]), один із найвизначніших [[Отці Церкви|Отців]] Східної Церкви. По сьогодні його Правила (Ширші і Коротші) разом з іншими аскетичними творами становлять основу Конституцій Чину, хоч у понад тисячолітній історії спосіб життя василіянських монахів підлягав певним змінам. До найвідоміших реформаторів василіянського життя належать: св. [[Теодор Студит]] ([[760]]—[[826]]), св. [[Теодосій Печерський]] ({{}} [[1074]]), св. [[Кунцевич Йосафат|Йосафат Кунцевич]] ([[1580]]—[[1623]]) разом із київським митрополитом [[Рутський Велямин Йосиф|Йосифом Велямином Рутським]] (1574—1637).
 
Монаше життя в Україні, у типовій для Сходу формі, своїм корінням сягає до часів князя [[Володимир Великий|Володимира Великого]] ([[980]]—[[1015]]), коли в печерах на околицях Києва поселилися перші монахи. Найбільший вплив на розвиток цього життя мали св. [[Антоній Печерський]] ({{}} [[1073]]) і його послідовник — св. [[Теодосій Печерський]] ({{}} [[1074]]). Після татарських наїздів, що в середині [[ХІІІ]] століття знищили [[Київська Русь|Київську Русь]], монахи шукали собі місця на північних і західних теренах краю, закладаючи нові монастирі. Таким чином, вони дісталися до [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]], яке ввійшло в границі [[Польське Королівство|Польського Королівства]] і [[Велике Князівство Литовське|Великого Князівства Литовського]].
 
[[Файл:JKuncewicz.jpg|thumb|left|священномученик Йосафат (Кунцевич)]]
Рядок 31:
Так сформований Чин Отців Василіян динамічно розвивався в [[XVII]] і [[XVIII століття]]х, про що свідчить хоча б той факт, що після заборони діяльності [[Єзуїти|Ордену Єзуїтів]] в Польщі в другій половині [[XVIII]] ст. василіяни перебрали провід численних єзуїтських шкіл і гімназій.
 
Василіянський Чин значно потерпів після [[Три поділи Речі Посполитої|поділів Польщі]]. На російській території був цілковито й остаточно ліквідований, натомість, не без труднощів, перетривав у межах австрійських. Однак у другій половині [[XIX]] ст. стало необхідним його оновлення. Реформу провели [[Товариство Ісуса|отці єзуїти]]. Започатковано її в [[Монастир святого Онуфрія (Добромиль) |монастирі в Добромилі]] в [[1882]] році, звідти і її назва — [[Добромильська реформа]]. Після реформи василіяни знову широко розвинули діяльність місійну і реколекційну, душпастирську і видавничу, а також наукову.
 
Після [[Перша світова війна|I світової війни]] більшість василіянських монастирів опинилися в межах тодішньої Польщі. У країнах соціалістичного блоку офіційна діяльність Чину була перервана. Усюди, за винятком Польщі, Чин змушений був зійти в підпілля. Протягом багатьох років василіяни виховувалися, молилися й діяли як світські люди. Багато ченців засуджено на заслання і до в'язниць. Багато василіян в Україні, в Чехословаччині, в Румунії і Угорщині загинули за свої релігійні переконання. У [[2001]] році п'ятеро Василіян були [[беатифікація|беатифіковані]] — проголошені блаженними. Зараз триває беатифікаційний процес ще ряду василіян.