Гінді: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
в якості → як
м replaced: в кінці [[1 → наприкінці [[1, 3 - 5 → 3—5 за допомогою AWB
Рядок 6:
| Регіон= [[Уттар-Прадеш]], [[Мадх'я-Прадеш]], [[Хар'яна]], [[Біхар]]
| Кількість_носіів = 480 мільйонів
| Місце= 3 - 53—5
| Писемність= [[деванагарі]]
| Класифікація=
Рядок 36:
 
== Історія ==
Гінді розвинулася з [[пракрит]]у. Хоча згоди між дослідниками щодо часу становлення мови нема, вже в кінцінаприкінці [[10 століття|10 ст.]] виникли такі діалекти, як ''брадж'', ''авадгі'', і, нарешті ''кхарі-болі''. Впродовж тисячі років свого існування під впливом перської мови мусульманських правителів (часів [[делійський султанат|делійського султанату]] та [[імперія Великих Моголів|імперії Великих Моголів]]) мова увібрала в себе численні перські та арабські запозичення. Запозичення арабських слів відбувалося через перську вимову, тому початкова арабська вимова була втрачена. Остаточне становлення гінді як літературної мови відбулося завдяки [[Махавіра Прасад Двіведі|Махавіри Прасаду Двіведі]].
 
Після здобуття [[Індія|Індією]] незалежності гінді отримала статус державної мови. У наш час гінді є найпоширенішою мовою [[Індія|Індії]] та однією з найпоширеніших мов світу. У XX сторіччі на гінді писали свої твори відомі індійські письменники [[Премчанд]], [[Нагарджун]], [[Рамеш Бакші]], [[Бгішам Сахні]], [[Крішан Чандар]].