Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: відмінності між версіями

'''Конве́нція про за́хист прав люди́ни і основополо́жних свобо́д''' (скорочено&nbsp;— '''Європе́йська Конве́нція з прав люди́ни (ЄКПЛ)''') прийнята відповідно до [[Загальна декларація прав людини|Загальної декларації прав людини]] з метою додержання [[країна]]ми-[[підписант]]ами (учасниками [[Рада Європи|Ради Європи]]) та забезпечення на своїй [[територія|території]] прав та основоположних свобод людини. Конвенція була відкрита для підписання 4 листопада 1950 року, набула чинності 3 вересня 1953. Вона запровадила судовий механізм захисту визнаних міжнародним правом загальних стандартів політичних, економічних, соціальних і культурних прав та свобод людини в країнах-членах Ради Європи. Витрати на роботу суду фінансуються з внесків країн-членів Ради Європи. Звернутися до Європейського суду з прав людини можна тоді, коли вичерпані всі засоби національного правового захисту прав людини. Скарга повинна подаватися мовою національного судочинства, до неї обов'язково додаються рішення всіх судових інстанцій. Термін розгляду справи &nbsp;— у середньому 3—5 років. Україна, ставши 9 листопада 1995 членом Ради Європи, взяла на себе зобов'язання дотримуватися положень названої конвенції. 23 квітня 1998 кабінет міністрів України ухвалив постанову «Про уповноваженого у справах дотримання конвенції 1950 &nbsp;р. “Про„Про захист прав і основних свобод людини”людини“». В листопаді 1998 року Європейський суд з прав людини та Європейська комісія з прав людини були об'єднані в новий постійно діючий орган &nbsp;— [[Європейський суд]]. До його складу увійшов представник України, який бере участь у засіданнях вищої палати суду при розгляді справ за позовами українських громадян <ref>А.&nbsp;Ю. &nbsp;Мартинов. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Evro_konvenciya_pro_zakhyst_prav_1950 Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 та Європейський суд]{{ЕІУ/3}}</ref>.

* Перший протокол від 20.03.52 <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 2 від 06.05.63. Про надання Європейському суду з прав людини повноважень робити консультативні висновки <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_854 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 4 від 16.09.63. До Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_059 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 6 від 28.04.83. До Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_802 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 7 від 22.11.84 <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_804 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 9 від 06.11.90 <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_170 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 10 від 25.03.92 <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_171 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 11 від 11.05.94. Який передбачає перебудову контрольного механізму створеного Конвенцією про захист прав і основних свобод людини <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_536 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 13 від 03.05.2002. Стосується скасування смертної кари за всіх обставин <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_180 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

* Протокол N 14-bis від 27.05.2009 <ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_939 Текст протоколу з сайту Верховної Ради України]</ref>

''Додаткові протоколи № №&nbsp;4, 6, 7 і 13'' до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод мають статус самостійних міжнародних документів, що доповнюють текст ЄКПЛ, але не інкорпоровані до її тексту <ref>[http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/25289/%C1#chapter Бойченко С. В., ОНЮА, ДОДАТКОВІ ПРОТОКОЛИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД, ЩО ГАРАНТУЮТЬ ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ В КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ СФЕРІ]</ref>.

''Про забезпечення деяких інших прав та свобод крім тих, котрі вже включені до Конвенції та у Першому протоколі до неї''»". Прийнятий у Страсбурзі 16 вересня 1963 року та набрав чинності 2 травня 1968&nbsp;р. На 1 вересня 2009 року його ратифікували 42 держави. Підписали, але не ратифікували: Туреччина, Великобританія, Іспанія. Не підписали&nbsp;— Греція та Швейцарія. Україна підписала Протокол №&nbsp;4 без будь-яких застережень 19 грудня 1996. На території України Протокол набув чинності 11 вересня 1997&nbsp;р.

Станом на 1 вересня 2009&nbsp;р., Протокол №&nbsp;13 підписали та ратифікували 41 держава, а ще 4 держави підписали, але не ратифікували. Це&nbsp;— Вірменія, Латвія, Іспанія і Польща. Дві не підписали: Азербайджан і Російська Федерація. Україна приєдналась до протоколу 3 травня 2002&nbsp;р., ратифікувала&nbsp;— 10 жовтня 2003&nbsp;р., в Україні чинний 1 липня 2004&nbsp;р.

: Тлумачення міжнародних договорів відбувається за правилами які встановленні у [[Віденська конвенція|Віденській конвенції]] про право міжнародних

договорів , але на конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод не діють ці правила тлумачення. Тому, що згідно зі ст.4 Віденської конвенції застосовується лише до тих договорів, які укладені після набрання нею чинності. А Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод була прийнята задовго до підписання Віденської конвенції.

: При тлумаченні Конвенції потрібно брати до уваги особливу природу конвенції як правозахисного договору. У центрі уваги повинні бути права людини, які

є критерієм оцінки правомірності дій або бездіяльності учасників Конвенції. Тому для тлумачення конвенційних норм потрібно вибирати різні методи інтерпретації. <ref>Мармазов В. &nbsp;Є. &nbsp;До питання про телеологічне (цільове) тлумачення Конвен- ції про захист прав і основних свобод людини / В. &nbsp;Є. &nbsp;Мармазов // Адвокат. 2003. –&nbsp;— № &nbsp;6. –&nbsp;— С. 29–31.</ref>

=== Принцип ефективного й динамічного тлумачення ===

: [[Європейський суд з прав людини]] сформулював позицію, яка гарантує права, які мають практичний вплив і є ефективними. Зараз принцип ефективного та

динамічного тлумачення перетворився на спосіб "«експлуатації потенційних можливостей Конвенції"». Будь-яке тлумачення прав і свобод, повинне відповідати "«загальному духу Конвенції –&nbsp;— правового акту, метою якого є забезпечення й розвиток ідеалів і цінностей [[Демократичне суспільство|демократичного суспільства]]"».<ref>Судове рішення ЄСПЛ від ,7.07.1989р1989&nbsp;р. у справі "«Soering v.the United Kingdom"»</ref>Інакше кажучи, специфіка Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод надає тлумаченню її норм особливу цільову орієнтацію. Досягнення ефективного захисту прав людини стає найголовнішим критерієм "«зважування"» дій держави щодо виконання або обмеження цих прав. Дієвість принципу ефективного тлумачення Конвенції ще виявляється у тому, що він найкращим чином пристосовує положення Конвенції до соціальних умов, які постійно змінюються. Цей принцип обумовлює так звану еволюційну інтерпретацію конвенційних норм. Застосування принципу ефективного та динамічного тлумачення у впливає на обсяг їхнього тлумачення, та на розширення обов’язківобов'язків держави перед людиною, що дає підстави говорити про безпосередній "«вихід"» тлумачення норм за "«обсягом"» на зазначений принцип.

: Отже, з декількох можливих варіантів тлумачення змісту правової норми для правозастосування обирається та, практична реалізація якої забезпечить

вищий рівень захисту прав та основних свобод людини, у тому числі й шляхом застосування належних механізмів їх поновлення. <ref>Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України навчальний посібник/ М. &nbsp;В. &nbsp;Мазур: Луганськ, 2006: стр 132</ref>

: Європейський суд з прав людини як наднаціональний орган, вимагає в усіх випадках враховувати не лише закріплені у Конвенції норми у галузі прав

: Багатоманітність правових систем держав, які входять до складу Ради Європи, не дають змогу однаково тлумачити правові поняття в різних європейських

країнах, тому практично унеможливлюють інтерпретацію деяких термінів Конвенції відповідно їхнього буквального значення. Через це Суд повинен шукати "«спільний знаменник"» у розумінні відповідних понять. І наявність визначення якогось терміну у праві держави, ще не означає, що результат справи є заздалегідь визначеним (наприклад в праві країни це визначається як дисциплінарний проступок, а Суд це може кваліфікувати як "«[[кримінальне обвинувачення]]"»). Під час розгляду справ, як правило, застосовують принцип автономного тлумачення конвенційних норм, посилаючись на потребу враховувати "«завдання та цілі Конвенції"». Зараз, завдяки інтерпретації судом положень Конвенції сформовані автономні поняття такі як: "«цивільний"» (civil)," «кримінальний"» (criminal)," «обвинувачення"» (charge), "«особисте життя"» (private life), "«[[сімейне життя]]"» (family life), "«житло"» (home), "«[[кореспонденція]]"» (correspondence), "«майно"» (property), [[закон]] (law) .Автономні значення таких понять повинні братися до уваги усіма гілками влади під час застосування положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.<ref>Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України навчальний посібник/ М. &nbsp;В. &nbsp;Мазур: Луганськ, 2006: стр 154</ref>

: 53 стаття Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює найважливіший принцип тлумачення її норм: "«Ніщо у цій Конвенції не може

тлумачитись як таке, що обмежує або порушує будь-які права людини та основні свободи, які можуть гарантуватися законами будь-якої Високої Договірної Сторони або будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є"».<ref>http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004 Текст Конвенції з сайту Верховної Ради України</ref>Інакше кажучи, коли в Конвенції закріплені мінімальні права людини, а в законі більші, то держава не повинна, спираючись на Конвенцію обмежувати права, які закріплені національним правом. Так само, Конвенція не може бути виправданням для ухилення від виконання державою зобов’язаньзобов'язань, відповідно до інших міжнародних угод з прав людини, учасницею яких вона є. Цей принцип насамперед, є важливим у практиці уповноважених органів, обов’язокобов'язок яких забезпечувати реалізацію відповідних норм права на національному рівні.<ref>Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України навчальний посібник/ М. &nbsp;В. &nbsp;Мазур: Луганськ, 2006: стр 163</ref>

* Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. &nbsp;М. &nbsp;Герасіна, В. &nbsp;Л. &nbsp;Погрібна, І.&nbsp;О. &nbsp;Поліщук та ін. За ред. М. &nbsp;П. &nbsp;Требіна. –&nbsp;— Х. : Право, 2015

* Тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України навчальний посібник/ М. &nbsp;В. &nbsp;Мазур: Луганськ, 2006

* [http://leksika.com.ua/20011227/legal/yevropeyska_konventsiya_pro_zahist_prav_i_osnovnih_svobod_lyudini_1950 ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ 1950] //{{Юридична енциклопедія}}