Відкрити головне меню

Зміни

м
правопис, replaced: священників → священиків (2) за допомогою AWB
=== Молодість і навчання ===
 
Митрополит Савва народився селі [[Снятиче]] [[Замостський повіт|Замостського повіту]] в родині Володимира Грицуняка та Наталії Віннік<ref name="saw1">M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.96-100 {{ref-pl}}</ref>. Втративши батька у віці 2 років він виховувався мамою та бабусею<ref name="saw2">W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 11. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>. З дитинства ходив до місцевої православної церкви<ref name="saw2">< /ref>.
 
У 1957 році завершив своє навчання у [[Православна духовна семінарія у Варшаві|православній духовній семінарії у Варшаві]] і продовжив навчатися у [[Християнська богословська академія у Варшаві|Християнській богословській академії]], котру успішно закінчив 1961 року. Будучи студентом, ніс послух [[іподиякон]]а у [[Митрополит Варшавський та усієї Польщі|митрополита Варшавського та усієї Польщі]] [[Макарій (Оксіюк)|Макарія]]<ref name="pp1">Za wszystko dziękuję Bogu i Wam, «Przegląd Prawosławny», nr 1 (295), styczeń 2010, ss.2-3 {{ref-pl}}</ref>. Свою магістерську працю присвятив третій місійній подорожі святого апостола [[апостол Павло|Павла]]. Того ж року почав працювати викладачем у Варшавській православній богословський семінарії і, одночасно, працював помічником редактора офіційної російськомовної газети Польської православної церкви під назвою «Церковный вестник» . 1962 року став асистентом у Християнській богословській академії у Варшаві<ref name="saw2">< /ref>.
 
27 вересня 1964 року був висвячений у диякона [[Лодзько-Познанська єпархія|єпископом Лодзьким та Познанським]] [[Георгій (Кореністов)|Георгієм (Кореністов)]] у каплиці архангела Михаїла в резиденції Митрополитів Варшавських. У травні наступного року був направлений в докторантуру до [[Белград]]а і навчався у [[Белградський університет|Белградському університеті]]. Докторську дисертація, присвячену життю та діяльності [[Йоан Хреститель|Йоана Хрестителя]], успішно захистив 2 лютого 1966 року. Перебування в [[Югославія|Югославії]] та знайомство з традицією [[Сербська православна церква|Сербської православної церкви]], а особливо з працями сербського монаха та богослова [[Юстин (Попович)|Юстина (Попович)]], утвердили Міхала Грицунка в його намірі постригтися в монахи. Вперше він задумався про це під час свого паломництва до [[Почаївська лавра|Почаївської лаври]] 1957 року<ref name="pp2">A. Matreńczyk: [http://www.przegladprawoslawny.pl/articles.php?id_n=760&id=8 Jubileusz metropolity Sawy]. «Przegląd Prawosławny», grudzień 2004.{{ref-pl}}</ref>.
 
=== Духовна особа ===
6 лютого 1966 року був пострижений у ченці патріархом [[Ґерман (Патріарх Сербії)|Ґерманом]]. Прийняв ім'я Савва на честь святого сербського архієпископа [[Святий Савва|Савви]]. Після повернення до Польщі митрополитом Варшавським та усієї Польщі [[Стефан (Рудик)|Стефаном (Рудик)]] був рукоположений у священника. Це відбулося в [[Митрополичий собор святої рівноапостольної Марії Магдалини|соборі святої Марії Магдалини у Варшаві]] 6 березня 1966 року<ref name="ws12">W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 12. ISBN 978-83-60311-14-1 {{ref-pl}}</ref>. З 1966 по 1970 виконував обов'язки директора канцелярії варшавського митрополита. В той же час продовжував свою наукову співпрацю з Християнською богословською академією, сприяв ремонту храму святої Марії Магдалини у Варшаві, а також неодноразово виїжджав на [[Підкарпаття]] з метою підтримки діяльності тамтешніх парафій, які були позбавлені постійного духовенства. За свою працю на благо Польській православній церкві 11 травня 1969 року удостоївся звання [[ігумен]]а<ref name="ws12">< /ref>. Пізніше, за власним бажанням відмовився працювати в канцелярії варшавського митрополита аргументуючи це заздрістю інших священниківсвящеників, а також конфліктом зі священником Єжи Клінгером та невизнанням Християнською богословською академією його диплому доктора наук, котрий він отримав у Белграді<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.102-108{{ref-pl}}</ref>. У середині 60-тих років став кандидатом на єпископську кафедру, однак до хіротонії справа так і не дійшла<ref name="miron272">A. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2001, s. 272. ISBN 83-7431-046-4 {{ref-pl}}</ref>.
 
=== Благочинний яблочинського монастиря ===
 
1970 року удостоївся звання [[архімандрит]]а і продовжив своє служіння у [[Яблочинський монастир|Яблочинському монастирі]], де провадив ремонт об'єктів знищених під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]<ref>ks. A. Kuryłowicz, Prawosławne ośrodki zakonne na ziemiach polskich w okresie powojennym [w:] red. A. Mironowicz, U. Pawluczuk, P. Chomik, Życie monastyczne w Rzeczypospolitej, Zakład Historii Kultur Pogranicza Instytutu Socjologii Uniwersytetu w Białymstoku, Białystok 2001, ISBN 83-902928-8-2, ss.252–253 {{ref-pl}}</ref>. Після завершення ремонту 1974 року<ref name="ws12">< /ref> став ректором духовної семінарії, вищі класи якої були перенесені до монастиря з Варшави<ref>Za wszystko dziękuję Bogu i Wam, «Przegląd Prawosławny», nr 1 (295), styczeń 2010, ss.2–3 {{ref-pl}}</ref>. Архімандрит Савва також сприяв розбудові монастирського комплексу та розвитку сільського господарства, яким займалися ченці його монастиря<ref name="ws12">< /ref>. У навчальному році 1977-78 стає викладачем секції православної теології [[Християнська богословська академія у Варшаві|Християнської богословської академії у Варшаві]]<ref>«Wiadomości Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego», nr 1-2/1979, s.152. {{ref-pl}}</ref>. 1978 року став доктором габілітованим богословських наук за спеціальністю «[[догматичне богослов'я]]»<ref name="ws12">< /ref>. Згідно з рішенням міністерства освіти науки і техніки у жовтні 1979 року йому було присвоєне вчене звання доцента<ref name="ws12">< /ref>
 
=== Єпископ ===
[[Файл:Arcybiskup Sawa (Hrycuniak), metropolita Bazyli (Doroszkiewicz), metropolita Filaret (Wachromiejew).JPG|thumb|250px|<center>Архієпископ Савва, митрополит Варшавський [[Васілій (Дорошкевич)]] та митрополит [[Філарет (Вахромєєв)]] під час урочистостей на [[Гора Хрестів (Грабарка)|святій горі Грабарка]]]]
20 листопада 1979 року став кандидатом на [[Лодзько-Познанська єпархія|єпископа Лодзького та Познанського]]<ref name="ws12">< /ref> і за 5 днів отримав єпископську хіротонію<ref>Dudra S.: Kościół Prawosławny na ziemiach zachodnich i północnych Polski po II wojnie światowej. Zielona Góra: Wydawnictwo Uniwersytetu Zielonogórskiego, 2004, s. 31. ISBN 83-89712-37-7. {{ref-pl}}</ref>. Того ж року єпископ Савва став керівником секції православного богослов'я у Християнській богословські академії у Варшаві а також став завідуючим кафедри догматичного та морального богослов'я зазначеного навчального закладу. Будучи єпископом Лодзьким та Познанським ініціював ремонт [[Собор Александра Невського у Лодзі|Собору Александра Невського у Лодзі]]<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 13. ISBN 978-83-60311-14-1 {{ref-pl}}</ref>. Його діяльність була позитивно оціненою урядовим відділом з питань релігії. Згідно з рапортами цієї інституції дільність єпископа Савви та проведені ним реорганізації оживили релігійне життя єпархії<ref>A. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2001, s. 286. ISBN 83-7431-046-4 {{ref-pl}}</ref>.
 
31 липня 1981 року був призначеним [[Білостоцько-Ґданська єпархія|єпископом Білостоцько-Ґданським]]. У новій єпархії працював задля відновлення парафіяльного життя. Був ініціатором побудови нових та відновлення старих церков. За його ініціативи в Польщі була побудована найбільша православна церква&nbsp;— [[Святодухівська церква в Білостоці]]<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 13. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>. 18 квітня 1987 року був удостоєний звання архієпископа<ref>Dudra S.: Kościół Prawosławny na ziemiach zachodnich i północnych Polski po II wojnie światowej. Zielona Góra: Wydawnictwo Uniwersytetu Zielonogórskiego, 2004, s. 31. ISBN 83-89712-37-7{{ref-pl}}</ref>.
 
Ініціював періодичні концерти церковної музики в [[Білосток]]у. Частина прибутків з цих концертів йшла на підтримку благодійної справи єпархії. У значній мірі сприяв активізації монастирського життя в чоловічому монастирі у [[Сурасль|Супраслі]]. У 1992 році допомагав у створенні жіночого монастиря в Дойлидах. У тому монастирі перебувають віднайдені ним мощі [[Гавриїл Білостоцький|святого Гавриїла Білостоцького]]<ref name="Polski Sawy 2008">W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 14. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>. Відновлення культу вшанування святого, котрий значно ослабнув після ІІ світової війни, відбулося також завдяки діянням єпископа Савви<ref>Sosna G.: Święte miejsca i cudowne ikony. Prawosławne sanktuaria na Białostocczyźnie. Białystok: Orthdruk, 2006, s. 152. ISBN 8385368698 {{ref-pl}}</ref>.
 
Два роки по тому архієпископ почав відновлювати життя у ще одному монастирі жіночому монастирі у Войнові. 1996 року за його благословенням був створений єпархіальний осередок милосердя «Елеос». За дорученням святого собору єпископів Польської автокефальної православної церкви він був духовним опікуном братства православної молоді<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej name="Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 14. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}<"/ref>.
 
Протягом 1984—1990 років був проректором Християнської богословської академії у Варшаві. 1990 року за свій науковий доробок отримав вчене звання надзвичайного професора; а через 2 роки звання звичайного професора<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 15. ISBN 978-83-60311-14-1 {{ref-pl}}</ref>. 1994—1998 був православним керуючим справами польського війська. 1996 року отримав звання [[бригадний генерал|бригадного генерала]] від тодішнього польського Президента [[Александр Кваснєвський|Александра Кваснєвського]]<ref>Nominacja generalska dla Jego Ekscelencji Arcybiskupa Sawy, «Polski Żołnierz Prawosławny», nr 3(8), lipiec-sierpień-wrzesień 1996, ISSN 1233-7587, s.3 {{ref-pl}}</ref>. Будучи керуючим справами польського війська започаткував публікацію квартальника ''Polski Żołnierz Prawosławny'' та ініціював заснування православних парафій в усіх військових округах Польщі. Завдяки його старанням православні священники розпочали свою діяльність у прикордонних підрозділах, в'язницях та слідчих ізоляторах. Протягом 1979-18 був членом змішаної православно-католицької комісії з питань теологічного діалогу. У 1990—1991 був співголовою Державно-церковної редакційної групи, завданням якої було опрацювання законопроекту стосовно ставлення держави до Польської православної церкви<ref>A. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2001, s. 290—291. ISBN 83-7431-046-4{{ref-pl}}</ref>.
[[Файл:Lech Kaczynski i przedstawiciele kosciołow chrzescijanskich(3).jpg|thumb|250px|<center>Митрополит Савва під час зустрічі польського Президента [[Лех Качинський|Леха Качинського]] з представниками християнських церков Польщі]]
[[Файл:Sawa Neofit Moskwa2013.jpeg|thumb|250px|<center>Митрополит Савва з [[Неофіт (Патріарх Болгарський)|патріархом Болгарії Неофітом]] під час зустрічі Президента Росії [[Володимир Путін|Володимира Путіна]] з главами православних Церков 25 липня 2013 року]]
Під час хвороби митрополита [[Василій (Дорошкевич)|Василія (Дорошкевич)]] з 28 січня 1998 року був патріаршим місцеблюстителем<ref>A. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2001, s. 303. ISBN 83-7431-046-4</ref>. Після його смерті 12 травня 1998 року собор єпископів Польської автокефальної православної церкви обрав єпископа Савву митрополитом Варшавським і усієї Польщі. Урочиста інтронізація нового митрополита відбулася 31 травня 1998 року в соборі святої Марії Магдалини у Варшаві<ref name="ReferenceA">W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 15. ISBN 978-83-60311-14-1. {{ref-pl}}</ref>. 1999 року ініціював створення кафедри православного богослов'я в [[Білостоцький університет|Білостоцькому університеті]] і став першим завідуючим цієї кафедри<ref>A. Matreńczyk: [http://www.przegladprawoslawny.pl/articles.php?id_n=760&id=8 Jubileusz metropolity Sawy]. «Przegląd Prawosławny», grudzień 2004. {{ref-pl}}</ref>. Як митрополит ініціював створення дитячих будинків через благодійну організацію «Елеос», яка пізніше була перетворена у Православний Митрополичий Осередок Милосердя «Елеос». Став ініціатором щорічних з'їздів духовенства [[Варшавсько-Бєльська єпархія|Варшавсько-Бєльської єпархії]], в якій беруть участь священники, [[псалміст]]и, [[диригент]]и церковних хорів, а також ченці та черниці польської православної церкви. За його безпосередньою допомогою на території цієї єпархії повстало кілька нових храмів, частина старих церков були відремонтовані.
 
6 лютого 2000 року Президент Польщі [[Александр Кваснєвський]] нагородив митрополита Савву Командирським Хрестом [[Орден Відродження Польщі|Ордену Відродження Польщі]]<ref>E. Czykwin, Inni nas wzbogacają, «Przegląd Prawosławny», nr 7/2000, ISSN 0867-7476, s.7{{ref-pl}}</ref>.
Триразово брав участь у Всесвітніх соборах православних&nbsp;— зібраннях усіх предстоятелів православних церков. У 1998 році сприяв розв'язанню проблеми розколу [[Болгарська православна церква|Болгарської православної церкви]] (у зв'язку з чим з'явився так званий [[Болгарська православна церква (альтернативний синод)|альтернативного синоду]])<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 45–49. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>. У 2000 році в [[Єрусалим]]і брав участь у соборі з народи 2000 річчя [[Різдво Христове|Різдва Христового]]<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 90–100. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>. Також 2005 року брав участь у розв'язанні конфлікту між патріархом Єрусалимським [[Іриней І (Патріарх Єрусалимський)|Іринеєм]] та Церковним Синодом<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 455—459. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>. У 2013 році брав участь в урочистостях з нагоди 1025 річниці з дня [[хрещення Київської Русі]]<ref>http://www.patriarchia.ru/db/text/3129048.html{{ref-ru}}</ref>.
Науковий доробок митрополита Савви складається з понад 100 науковий праць серед яких є збірник його проповідей російською мовою під назвою «Слова и проповеди»<ref>A. Matreńczyk: Jubileusz metropolity Sawy. «Przegląd Prawosławny», grudzień 2004. {{ref-pl}}</ref>. Є почесним членом Біблійного товариства, міжнародного комітету у справах етики а також Польської екуменічної ради<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 15. ISBN 978-83-60311-14-1. {{ref-pl}}<name="ReferenceA"/ref>.
 
=== Питання співпраці з СБ ===
'''1966-1970'''
 
Польські історики Кшиштоф Сиховіч та Маріуш Кшиштофінські проаналізувавши документи [[Служба безпеки ПНР|СБ]] Польщі дійшли висновку, що у 1965 році майбутній митрополит був зареєстрований кандидатом у таємні агенти. 12 вересня 1966 «за власним бажанням» був прийнятий до лав таємних агентів під іменем «Юрек». Це було пов'язано з широкою операцією під кодовою назвою «Візантія». Сам митрополит стверджував, що не підписував ніяких зобов'язань щодо співпраці з СБ<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.96-100 {{ref-pl}}<name="saw1"/ref>. Також він стверджував, що ті гроші, котрі за словами автора він отримував за в якості винагороди за співпрацю з СБ, були надані йому урядовим комітетом з питань визнань і що їх давали так само й іншим ієрархам<ref>http://www.wspolczesna.pl/apps/pbcs.dll/article?AID=/20090103/REG00/486508900</ref>. Перші доноси таємного агента Юрека були зроблені ще у перший місяць, коли його завербували. Наступні рапорти стосувалися діяльності Польської православної церкви в [[екуменізм|екуменічному русі]] в Польщі та закордоном<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.96-100 {{ref-pl}}<name="saw1"/ref>. Таємний агент Юрек писав також про візити до Польщі єпископа едмунтонського і Канади [[Пантелеймон (Рудик)|Пантелеймона]], а також про його участь у соборі єпископів Польської православної Церкви. Писав характеристики на православне духовенство (зокрема критикував тодішнього митрополита [[Стефан (Рудик)|Стефана (Рудик)]], [[Єжи Клінгер]]а, єпископа [[Василій (Дорошкевич)|Василія (Дорошкевич)]], у меншій мірі також єпископа [[Никанор (Неслуховський)|Никанора]]. Він не лише виходив на зустрічі призначені його куратором, але й мс назначав зустріч з ним. До проведення собору 1967 року пропонував виведення з собору єпископа [[Георгій (Кореністов)|Георгія (Кореністов)]] та митрополита Стефана і визнати їх [[єпископ-емерит|єпископами-емеритами]] та поставити на їхнє місце нових ієрархів. Після смерті митрополита Стефана і перед виборами нового митрополита «Юрек» критикував кандидатуру єпископа Василія (Дорошкевич).<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.102-108 {{ref-pl}}</ref>.
 
'''1970-1979'''
 
Згідно з документи [[Інститут національної пам'яті (Польща)|Інституту національної пам'яті в Польщі]] майбутній митрополит продовжував свою співпрацю з СБ, перебуваючи у [[Яблочинський монастир|Яблочинському монастирі]]. Передавав інформацію про греко-католицького священника [[Роман П'єнька|Романа П'єньтку]]<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.113 {{ref-pl}}</ref>, дуже негативно оцінював діяльність митрополита Василія<ref name="bizan114">M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.114 {{ref-pl}}</ref>, писав характеристики на ченців а також слухачів лекцій усіх класів тамтешньої семінарії а також інформував про прихожан тамтешнього монастиря<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.119-120 {{ref-pl}}</ref>. 1976 року представив причини конфлікту між єпископом білостоцьким Никанором та митрополитом Василієм<ref name="bizan123">M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.123 {{ref-pl}}</ref>. Того ж року представив потенійних кандидатів на посаду єпископа, вказуючи найбільш відповідним до самого себе [[Адам (Дубец)|о. Адама (Дубец)]]. Стверджував також, що кадрові проблеми церкви спричинили до того, що на єпископів висвячують абсолютно випадкових осіб, через що образ Церкви в інших [[Помісні првославні церкви|помісних православних церквах]], зокрема в [[Сербська православна церква|Сербській]] та [[Російська православна церква|Російській]] не був позитивним<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.124 {{ref-pl}}</ref>. У своїх характеристиках стосунків між [[православна церква|православною]] та [[греко-католицька церква|греко-католицькою]] церквами, вказував на священниківсвящеників, котрі, на його думку, симпатизували [[Берестейська унія|унії]]<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.125-126 {{ref-pl}}</ref>.
 
1977 року агент «Юрек» передав інформацію щодо засідань [[Всесвітня рада церков|Всесвітньої ради церков]]<ref>M. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.128 {{ref-pl}}</ref>.
 
У зв'язку з важкими стосунками з митрополитм Василієм, Савва хотів покинути посаду благочинного Яблочинського монастиря і навіть відійти від церкви<ref name="bizan114">< /ref>.
 
Все ж таки митрополит Сава визнав, що він скаржився на контакти [[Православна церква|православних]] з [[Католицька церква|католиками]] в той час, коли був єпископом білостоцько-ґданським. Причиною його незадоволення стали конфлікти між католиками та православними за [[Супрасльський благовіщенський монастир]]<ref>[http://www.wspolczesna.pl/apps/pbcs.dll/article?AID=/20090103/REG00/486508900 Митрополит Савва: я розмовляв з СБ]{{ref-pl}}</ref>.
{{Div col|cols=2}}
 
* До [[Константинопольська православна церква|Константинопольського патріархату]] у 1998<ref name="ReferenceB">W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 25. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>, 2000<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 87. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>, 2005<ref name="ReferenceC">W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 453. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>
* До [[Александрійська православна церква|Александрійського патріархату]] у 2003<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 291. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>
* До [[Єрусалимський патріархат|Єрусалимського патріархату]] у 2003<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 291. ISBN 978-83-60311-14-1</ref> та 2010<ref>Pielgrzymka Jego Eminencji, Wielce Błogosławionego Sawy, metropolity warszawskiego i całej Polski do Ziemi Świętej (26 listopada&nbsp;— 3 grudnia 2010, «Wiadomości Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego», Warszawska Metropolia Prawosławna, Warszawa 2008, nr 8(225), ISSN 02039-4499, ss.3–9{{ref-pl}}</ref>
* До [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] у 1998<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 25. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}<name="ReferenceB"/ref>, 2005<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 453. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}<name="ReferenceC"/ref>, 2007<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 515. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>, 2009<ref>A. Matreńczyk, Bóg i Cerkiew nakładają na mnie ciężki krzyż, «Przegląd Prawosławny», nr 3 (285), marzec 2009, ISSN 1230—1078, s.2{{ref-pl}}</ref>, 2011<ref>[http://www.patriarchia.ru/db/text/1747640.html На святкування 65-го ювілею предстоятеля Російської православної церкви прибув Блаженнійший митрополит варшавський і усієї Польщі Савва]{{ref-ru}}</ref>
* До [[Грузинська православна церква|Грузинської православної церкви]] у 2004<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 373. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>
* До [[Сербська православна церква|Сербської православної церкви]] у 2001<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 185. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>, 2004<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 373. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>
* До [[Румунська православна церква|Румунської православної церкви]] у 2000<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 87. ISBN 978-83-60311-14-1</ref>, 2004{{ref-pl}}<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 373. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>
* До [[Кіпрська православна церква|Кіпрської православної церкви]] у 2009<ref>ks. D. Sawicki, Historia Cypru i Cypryjskiej Cerkwi Prawosławnej, «Wiadomości Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego», nr 5 (234), ISSN 02039-4499, s.8{{ref-pl}}</ref>
* До [[Грецька православна церква|Грецької православної церкви]] у 2002<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 237. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}</ref>, 2006<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 453. ISBN 978-83-60311-14-1{{ref-pl}}<name="ReferenceC"/ref>, 2012<ref>[http://www.orthodoxia.pl/?p=2&details=5101 Візит митрополита Савви в Афіни] {{ref-pl}}</ref>
* До [[Православна Церква Чеських Земель і Словаччини|православної церкви Чеських земель та Словаччина]] у 2012<ref>Wizyta metropolity warszawskiego i całej Polski Sawy w Cerkwi Prawosławnej Czech i Słowacji (26-29 kwietnia 2012 r.), «Wiadomości Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego», Warszawska Metropolia Prawosławna, Warszawa 2008, nr 6(271), ISSN 02039-4499, s.3{{ref-pl}}</ref>
* До [[Православна церква в Америці|Православної церкви в Америці]] у 2000<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 87. ISBN 978-83-60311-14-1</ref>, 2002<ref>W służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 237. ISBN 978-83-60311-14-1</ref>
* Орден Хреста Гробу Господнього І ступеня (Єрусалимський патріархат)
* Орден св. Сергія Радонежського І ступеня (Російська православна церква)
* Орден св. князя Даниїла Московського І ступеня (Російська православна церква)<ref>[[http://www.sedmitza.ru/news/423868.html Предстоятель Польської православної церкви митрополит Савва нагороджений орденом св. князя Даниїла Московського]] {{ref-ru}}</ref>
* Хрест св. Інокентія І ступеня (Православна церква в Америці)
* Орден рівноапостольного князя Володимира
19 388

редагувань