Курязький монастир: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
м правопис, replaced: священників → священиків за допомогою AWB |
||
Рядок 5:
Заснований [[1663]] харківським полковником [[Донець-Захаржевський Григорій Єрофійович|Григорієм Єрофійовичем Донцем]] на шляху від [[Харків|Харкова]] до Гетьманщини - [[Полтава|Полтави]] та [[Київ|Києва]]. Розташований у мальовничій місцевості, де б'ють природні джерела і яка оточена садами і дубовими лісами. Свою назву отримав на прізвище Олексія Курязького, пасіка якого стояла на тому місці; землі придбані у Курязького Былашем Тенетевським за 150 грошів і згодом продані полковнику Донцю під монастир за 200 злотих і млин на річці [[Харків (річка)|Харкові]].
Монастирю були відведені землі та угіддя, але спочатку монастир існував на пожертви полковників [[Харківський полк|Харківського слобідського козацького полку]].
Храм великомученика Георгія був дерев'яним до 1687 року, кам'яним став у 1709-му. Представляв із себе [[неф|однонефну]] [[базиліка|базиліку]] в стилі [[бароко]] з перекритої [[конха|конхою]] алтарною частиною, увінчаною однією главою. Тут була [[трапезна]]. У 1904 році храм реконструйовано. Збереглися залишки основного об'єкту, які сьогодні визнані пам'яткою історії та архітектури.
Рядок 15:
У [[1773]] році монастир ліквідовано, але в [[1796]] р. відновлено. У [[1821]] році його відвідував імператор [[Олександр I (російський імператор)|Олександр I]]. У [[1836]] році монастир став другокласним штатним.
Після [[Жовтнева революція|Жовтневого перевороту]] та окупації УНР, монастир розорили російські більшовики. З [[1923]] року у приміщеннях монастиря діє колонія для малолітніх громадян чоловічої статі від 13 до 17 років «''Реформатори імені 7-го листопада''». У [[1926 рік|1926 році]] колонію очолив [[Макаренко Антон Семенович|Антон Макаренко]].
== Настоятелі монастирю<ref>'' [[Філарет (Гумілевський)|Гумілевський Д. Г. (Філарет)]]'' [http://dalizovut.narod.ru/filaret/filar_s.htm Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.]-Розділ «Курязький Преображенський монастир»</ref> ==
* [[Донець-Захаржевський Григорій Єрофійович]] – засновник ([[ктитор (патрон)|ктитор]]) монастирю полковник [[Харківський полк|Харківського слобідського козацького полка]]. В кінці життя став ченцем в монастирі як чернець Авдій.
* Логгін Федорович – другий [[ктитор (патрон)|ктитор]] Курязького монастирю. Мешканець Харкову.
* 1. Іоїл – перший настоятель Курязького монастирю. Архімандрит. Вибраний полковником Г.Є. Донцем-Захаржевським. Посвячений митрополитом Бєлгородським та Обояньським Мисаїлом. Пізніше архімандрит [[Святогірська лавра|Святогірського монастирю]].
* 2. Манасія – настоятель Курязького монастирю. Переведений зі [[Зміївський монастир|Зміївського монастиря]], де був [[ігумено]]м.
* 3. Герман – настоятель Курязького монастирю (коло 1678 року). Архімандрит.
Рядок 35 ⟶ 33:
* 12. Осип Зинкевич - настоятель Курязького монастирю. Архімандрит.1730
* 13. Петро Венсович - настоятель Курязького монастирю (1742 рік). Архімандрит. Переведений в Сумський монастир.
* 14. Варлаам Тищинський– з 15 липня 1742 рока настоятель Курязького монастирю. Другий настоятель Покровського монастирю. Ректор [[Харківський колегіум|Харківського колегіуму]]. Архімандрит. Пізніше переведений в [[Межигірський монастир]], потім в [[Михайлівський Золотоверхий монастир|київський Михайлівський]].
* 15. [[Костянтин Бродський]] - до червня 1752 року настоятель Курязького монастирю. Архімандрит.
* 16. Валаам (Андріївський) – до 11 січня 1762 року настоятель Курязького монастирю. Архімандрит.
* 17. Матвій (Млодзинський) - до липня 1766 року настоятель Курязького монастирю. Архімандрит. Переведений в [[Святогірська лавра|Святогірський монастир]]. Після його переходу 4 роки монастир заставався без настоятеля. З роду [[Вільшана (Дворічанський район)|вільшанських]]
* 18 Наркис (Микола Іванович [[Квітки (слобожанський рід)|Квітка]]) - настоятель Курязького монастирю (1770-1788 роки). Архімандрит. Син [[Ізюмський полк|Ізюмського козацького полковника]] Івана Григоровича Квітки.
| |||