Ясон (Смогожевський): відмінності між версіями

Батько&nbsp;— Кароль Владислав Смогожевський ({{†}} до 1733), матір&nbsp;— дружина батька Розалія з Тишкевичів. Походив з польської шляхетської родини католицького обряду з Смогоржева (Смогоржова) (Нижня Силезія, Польща), що володіла маєтками у [[Волковиський повіт (Велике князівство Литовське)|Волковиському повіті]], де й народився майбутній владика. Охрещений за латинським обрядом 25 грудня 1715 року, хресне ім'я невідоме.<ref name="З6">''Zięba Andrzej A.'' Smogorzewski Jason h. Junosza…&nbsp;— S. 216.</ref>

У [[1731]]&nbsp;р. вступив до [[василіяни|ордену Василіян]] в Битені, змінивши обряд з римського на греко-католицький, і прийняв чернече ім'я [[Ясон]]. З [[1734]] року студіював богослов'я (теологію) ув [[Рим]]іГрецька вколегія святого Атанасія|Грецькій Колегії св. Атанасія]] в [[Рим]]і, після висвячення (3 липня [[1740]], з рук єпископа Д. Родіно<ref name="З6"/>) повернувся в Польщуназад. Був у монастирях василіян в [[Супрасльський Благовіщенський монастир|Супраслі]] та Варшаві, був проповідником у [[Полоцьк]]у,. зВ [[1747]] році став генеральним офіціалом брацлавським та вікарієм Київської митрополії, згодом генеральний [[вікарій]] полоцького архієпископа [[Флоріян Гребницький|Флоріяна Гребницького]]. З [[1752]] по [[1758]] знову перебував в Римі, як представник Київського митрополита [[Флоріян Гребницький|Флоріяна Гребницького]]. Там же, в [[1758]] році, був висвячений на єпископа [[Вітебськ]]ого&nbsp;— вікарія Полоцької єпархії. Зайнявся відбудовою полоцького [[Софійський собор (Полоцьк)|Софійського катедрального собору]]. [[1762]]–[[1780]]&nbsp;— архієпископ Полоцький (по першому розборі Польщі його єпархія опинилася у межах Російської Імперії), пізніше уніатський митрополит Київський та Галицький. В [[1764]] був електором [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава ІІ Августа Понятовського]] від [[Полоцьке воєводство|полоцького воєводства]]. Перебуваючи на полоцькій кафедрі боровся з наростаючим впливом православ'я. Під час [[Барська конфедерація|барської конфедерації]] (1768—1772) був на боці королівської партії в полоцькім воєводстві. Після Першого розбору Польщі (1772), оскільки більшість його полоцької єпархії опинилась в складі Російської імперії, склав присягу (16 вересня) [[Катерина II|Катерині ІІ]], одночасно запевняючи у своїй лояльності короля [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава ІІ Августа Понятовського]]. Після присяги отримав 2 деканати митрополичої єпархії (Гомельський і Рогачівський, 1773) і Смоленську єпархію (1778), що поставило під його владу всі уніятські парафії, що входили до складу Російської імперії. Обороняв позиції греко-католицької церкви як від спроб переводу своїх вірних в православ'я, так і в католицтво. Прагнув обмежити у своїй єпархії діяльність православного єпископа [[Віктор Садковський|Віктора Садковського]], повернути назад ті парфії, котрі прийняли православ'я, заборонити священикам з Росії працювати в приходах. В [[1774]] домігся від римської курії підтвердження давньої постанови ([[1624]]) про заборону уніятам переходити у латинський обряд. Того ж року підготував проект єпархіальної семінарії в селі Струнь біля Полоцька (відкрилась в [[1806]]). Заохочував розвиток василіянських шкіл. З причини спротиву діям влади Російської імперії в релігійній сфері [[2 липня]] [[1780]] [[Катерина II]] позбавила його російського підданства. Змушений був виїхати в Річ Посполиту, жив у своїй резиденції в Радомишлі. Після того, як в 1781 був обраний Київським митрополитом (уніятським), нерідко мав конфлікти з російським послом в Польщі, оскільки активно боровся зі зростаючим впливом православ'я серед уніятів. Розпочав будівництво в Радомишлі уніятського митрополичого центру, до якого входили катедральний собор св. Трійці, митрополичий палац, бібліотека, духовна семінарія і парк. Заснував семінарії в Радомишлі та Житомирі. В приватному житті, більше використовував у спілкуванні польську мову. З [[1788]] домагався місця в польському сенаті для уніятських митрополитів Київських, але цьому намаганню перешкодила його смерть. Працю Ясона Смогожевського утруднював поділ Київської митрополії поміж 3 державами (Польщею, Росією і Австрією); осідком Смогожевського було с. Струнь біля [[Полоцьк]]а, потім м. [[Радомишль]], помер він.

Помер у Варшаві.

[[Категорія:ВасиліаниВасиліяни]]