Муравйов Михайло Артемович: відмінності між версіями

'''Муравйо́в Миха́йло Арте́мович''' ({{lang-ru|Муравьёв Михаи́л Арте́мьевич}}, {{ДН|25|09|1880|13}}, с. {{нп|Бурдоково (Ветлузький район|Бурдуково|ru|Бурдуково (Ветлужский район)}}, [[Костромська губернія|Костромської губернії]], ([[Російська імперія]]) — {{ДС|11|07|1918}}, [[Ульяновськ|Симбірськ]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РСФPР]]) — військовий діяч Радянської Росії, командир загонів [[Червона гвардія|Червоної гвардії]], організатор масових убивств у Києві.

У [[1901]] році закінчив Казанську юнкерську школу. За вбивство товариша засуджений до 1,5 року в штрафній частині й позбавлений офіцерського звання. Учасник [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[1914]]–[[1918]] років. [[1917]] року став членом партії [[есериСоціалісти-революціонери|есерів]].

У січні [[1918]] року очолював російські радянські частини, які брали участь у захопленні [[Харків|Харкова]], [[Полтава|Полтави]] та [[Київ|Києва]] на початку [[УкраїнськоРадянсько-радянськаукраїнська війна 1917-21|українсько-російської війни 1917—1921]]. Командувач червоними військами в [[Бій під Крутами|бою під Крутами]].

[[4 лютого]] [[1918]] року в [[Дарниця (станція)|Дарниці]] під Києвом видав наказ про «безпощадне знищення всіх офіцерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції» ([[Російська революція (1917)|російської]]). При штурмі міста застосовувалися отруйні гази, був проведений масовий артобстріл (до 15 тис. снарядів), у результаті якого, серед інших, зруйнували будинок [[Грушевський Михайло Сергійович |Михайла Грушевського]] на [[Паньківщина|Паньківщині]]. Виконуючи наказ, радянські війська розстріляли в Києві близько 5 тис. мирних жителів, тероризували громадян УНРкиян, зокрема, ними був убитий київський митрополит [[Володимир (Богоявленський)|Володимир]] (винних у вбивстві не знайшли). На київську буржуазію наклали контрибуцію в п'ять мільйонів карбованців для утримання війська.

Муравйов був запеклим противником [[українізація|українізації]]. За даними дослідника В. А. Савченка{{джерело}}, під час знаходження Муравйова в Києві по місту їздив броньовик з написом «Смерть українцям!». За спогадами Миколи Полетики, «портрети [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]] зривали зі стін і топтали ногами. Говорити на вулицях українською мовою стало небезпечно»<ref>''Полетика Николай.'' [http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1890-1960.poletika.php Воспоминания.] {{ref-ru}}</ref>.

Пізніше був призначений командувачем збройними силами [[Одеська Радянськарадянська Республікареспубліка|Одеської радянської республіки]], отримавши завдання виступити проти румунських військ, що прагнули захопити Бессарабію та Придністров'ї. Під його орудою [[Румчерод]] наприкінці лютого — на початку березня 1918 року провів акцію по захопленню найбагатших одеситів та обміну їх на 10 мільйонів карбованців на потреби Червоної армії.

У ніч з 9 на 10 липня Муравйов, кинувши штаб фронту в Казані, без відома [[Революційна військова рада|Революційної військової ради]] фронту, разом з двома лояльними до нього полками (чисельністю близько 1000 осіб) на пароплаві «Мезень» відбув з міста. [[11 липня]] він прибув до Симбірська, зайняв стратегічні пункти міста і заарештував керівних радянських працівників (у тому числі командувача 1-ю армією [[Тухачевський Михайло Миколайович |Михайла Тухачевського]], також зампреда губвиконкому К. С. Шелєнкєвіча, політкомісарів штабу Симбірської групи військ А. Л. Лаврова, та інших більшовиків). Виступив проти укладення [[БрестськийБерестейський мир|Брестськогомирного мирудоговору]] з [[Німецька імперія|Німеччиною]], оголосив себе «головкомом армії, що діяла проти Німеччини», телеграфував у РНК РРФСРРСФСР, німецькому посольству в Москві і командуванню [[Чехословацький корпус|Чехословацького корпусу]] про оголошення війни Німеччині. Військам фронту і чехословацького корпусу (з яким він до заколоту і повинен був воювати) пропонувалося рухатися до Волги і далі на захід для відсічі німецьким військам, які нібито почали в цей час наступ.