Трансфермієві війни: відмінності між версіями

Навесні 1969 року [[Національна лабораторія ім. Лоуренса в Берклі|Лабораторія ім. Лоуренса]] ({{lang-en|{{comment|LBL|Lawrence Berkeley Laboratory}}}}) міста [[Берклі]] ([[США]]) долучилася до спроб синтезувати цей елемент. Дослідниками з групи [[Альберт Ґіорсо|Альберта Ґіорсо]] було застосованоздійснено реакції, які привели до успішного отримання ізотопів:<ref name="Discovery+conclusions"></ref>

У листопаді 1969 року на конференції у [[Техас]]і, Ґіорсо висловив сумніви стосовно правильності отриманих дубненською групою даних по ізотопу ²⁶⁰104, однак зазначив, що у випадку їхнього підтвердження у майбутньому він погодиться із першістю радянських науковців та прийме їхню назву Курчатовій<ref name="Hyde"></ref>. Того ж 1969 року радянські вчені [[Акап'єв Геннадій Миколайович|Геннадій Акап'єв]] і {{не перекладено|Друїн Віктор Олександрович|Віктор Друїн|ru|Друин, Виктор Александрович}} поставили під сумнів правильність і надійність результатів американської групи. Зокрема, вони зазначили, що в наведених даних присутні лінії, які є аналогічними до експерименту з опромінення [[свинець|свинцю]] ядрами ¹²C, та які не згадані в роботі беркліївської групи. У відповідь на це 1971 року Ґіорсо підтвердив, що таке явище мало місце, і пояснив присутність зазначених ліній як результат опромінювання свинцевих домішок у мішені. Дані про це не були ним згадані в роботі через обмеження на обсяг статті, які висуваються придо публікаціїпублікацій в журналі «[[Physical Review Letters]]». Він зазначив, що вплив фонових ефектів у його роботі був врахований, а також повторив експеримент із зміною умов і засвідчив, що фонові дані не впливають на результати експерименту.<ref>{{Стаття | author =Ghiorso, A., Nurmia, M., Harris, J., Eskola, K., Eskola, P. | title =Defence of the Berkeley Work on Alpha-emitting Isotopes of Element 104 | url = | journal =Nature | date =1971 | volume =229 | issue = | pages = 603—607 | issn = | doi =10.1038/229603a0 | accessdate = }} {{ref-en}}</ref><ref name="Hyde"></ref>

У липні 1974 року дубненська група під керівництвом [[Юрій Оганесян|Юрія Оганесяна]] проводила синтез елемента 106 за допомогою експериментального методу [[холодний синтез|холодного синтезу]]. В їхньому досліді різноманітні ізотопи [[свинець|свинцю]] і [[бісмут]]у бомбардувалися ядрами [[Ванадій|⁵¹V]] і [[Хром|⁵²Cr]]&nbsp;— за цими реакціями науковці очікували отримання ізотопу ²⁵⁹106, проте не змогли надати достатньо підтверджень щодо його утворення (його існування було підтверджено у 1984 році). Також можливим вважався синтез ізотопу ²⁶⁰106, однак для нього також не було знайдено необхіднихдостатніх даних.<ref name="Discovery+conclusions"></ref>

{{книга|автор= Hoffman, Darleane C., Ghiorso, A., Seaborg, Glenn T. |частина= |посилання частина= |заголовок=The Transuranium People: The Inside Story |посилання= |відповідальний= |видання= |місце=London |видавництво=Imperial College Press |рік=2000 |volume= |pages=258 |allpages= |isbn=1-86094-087-0 }} {{ref-en}} </ref>, яка мала проаналізувати усі наявні матеріали щодо відкриття елементів 104 і 105. Нею було встановлено, що 1964 року для елемента 104 радянські науковці отримали ненадійні результати, а отже, першість у синтезі елемента 104 має належати американцям. Стосовно робіт із отримання елемента 105, вони так само віддали першість лабораторії Берклі, оскільки приза майже одночаснійодночасної публікації робіт ті виконали усі критерії, що висуваються для підтвердження існування новосинтезованих елементів.<ref name="Hyde"></ref>