Віллем Ейнтговен: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація
в якості → як
Рядок 56:
}}</ref> ===
 
Віллем мав намір піти по стопах батька, однак його виняткові здібності почали розвиватися в зовсім іншому напрямку. Після проходження практики в якості помічникапомічником офтальмолога у відомій в Голландії очній лікарні «Gasthuis voor Ooglijders» (дослівно&nbsp;— {{lang-nl|госпіталь для страждаючих від очних хвороб}}) і здобуття ступеня [[бакалавр]]а він провів два дослідження, що викликали згодом широкий інтерес. Перше називалося «Quelques remarques sur le mécanisme de l'articulation du coude» ({{lang-fr | Деякі зауваження про механізм ліктьового суглоба }}).<ref>Einthoven W. Quelques remarques sur le mécanisme de l'articulation du coude (фр.).&nbsp;— Archives néerlandaises des sciences exactes et naturelles, 1882.&nbsp;— №&nbsp;17.&nbsp;— С. 189—198.</ref> Справа в тому, що Ейнтговен був шанувальником фізичного виховання. У студентські роки він був відмінним спортсменом і не раз переконував своїх друзів «не дати загинути тілу». Він був обраний президентом союзу гімнастів і фехтувальників і пізніше став одним із засновників Утрехтського студентського гребного клубу. Під час заняття гімнастикою він зламав зап'ястя і для того, щоб відновити працездатність руки, зайнявся гребним спортом, почасти заради суперництва зі своїм братом за перше місце у змаганні з веслування серед голандських студентів.<ref Name=snellen/> У той же час, будучи вимушено обмеженим в русі, він зацікавився [[Рух|пронацією]] і [[Рух|супінація]] руки і роботою плечового і ліктьового суглобів.
 
[[Файл:Academiegebouw Universiteit Leiden.png|thumb | 250px | left | Основна будівля Лейденського університету]]
Пізніше Ейнтговен під керівництвом офтальмологів [[Франс Корнеліс Дондерс|Франса Дондерса]] і [[Снеллен Герман|Германа Снеллена]]<ref name=burch/> провів друге дослідження «Stereoscopie door kleurverschil» ({{lang-nl | стереоскопії за допомогою диференціювання квітів}}, [[1885]]), яке було опубліковано в якостіяк його [[Докторськадокторська дисертація|докторської дисертації]]. У тому ж році Ейнтговен здобув ступінь [[доктор наук|доктора медицини]] і [[Доктор філософії|філософії]].<ref>[http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9820341 Raju T.N. The Nobel chronicles. 1924: Willem Einthoven (1860—1927)] (англ.).&nbsp;— Lancet, 1998.&nbsp;— Т. 352.&nbsp;— №&nbsp;9139.&nbsp;— С. 1560.</ref> Згідно з умовами армійського контракту він був зобов'язаний пройти службу в [[Медичний корпус|медичному корпусі]]. Проте в тому ж році помер професор фізіології в Лейдені Адріан Хейнсіус, і з рішучою підтримкою Ф. Дондеса Віллем був призначений наступником Хейнсіуса, що звільнило його від [[військова повинність|військової повинності]].<ref Name=burch/><ref>Lama A. [http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15449564 Einthoven: the man and his invention.]&nbsp;— Revista médica de Chile, 2004.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— №&nbsp;132.&nbsp;— С. 260—264.</ref> Таким чином Ейнтговен в січні [[1886]] року у віці 25 років увійшов на посаду професора [[Лейденський університет|Лейденського університету]], залишаючись на цій посаді все життя. Першим його серйозним дослідженням, проведеним у Лейдені, було ''«Über die Wirkung der Bronchialmuskeln nach einer neuen Methode untersucht, und über Asthma nervosum»'' ({{lang-de | Про роботу бронхіальної мускулатури, вивченої новим методом, і про нервову астму}}, [[1892]]).<ref>Einthoven W. [http://www.springerlink.com/content/p71543714763h7th/fulltext.pdf Über die Wirkung der Bronchialmuskeln nach einer neuen Methode untersucht, und über Asthma nervosum] (нім.).&nbsp;— Pflügers Archiv European Journal of Physiology, 1892.&nbsp;— Т. 51.&nbsp;— №&nbsp;6-8.&nbsp;— С. 367—445.</ref> У книзі [[Вілібальд Нагель|В. Нагеля]] «Довідник з фізіології людини» ({{lang-de | Handbuch der Physiologie des Menschen}}) воно охарактеризоване як «велика робота».<ref Name=nagel>
Nagel W.A. [http://ia351426.us.archive.org/2/items/handbuchderphysi0101nage/handbuchderphysi0101nage.pdf Handbuch der Physiologie des Menschen.&nbsp;— Braunschweig: Vieweg], 1905.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— P. 29.&nbsp;— 896 p.</ref>
 
Рядок 99:
 
При розробці власного струнного гальванометра Ейнтговен взяв за основу конструкцію [[Гальванометр|магнітоелектричний гальванометр]] [[Марсель Депре|Депре]]- [[Арсен д'Арсонваль|Арсонваля]]. Він замінив рухомі частини (котушку і дзеркало) на тонку [[срібло|посріблену]] [[кварц]]ову нитку (струну). За нитки пропускався електричний сигнал серця, що реєструється з поверхні [[шкіра|шкіри]]. Внаслідок цього на нитку в поле електромагніта діяла [[сила Ампера]], прямо пропорційна величині сили струму (<math>d\vec F = I[d\vec l, \vec B]</math>), і нитка відхилялася [[нормаль]]но до напрямку ліній магнітного поля.<ref name=lectures>д'Арсонваль</ref> Кварцові нитки виготовлялися таким чином: на кінці стріли закріплювалось кварцове волокно таким чином, щоб воно утримувало [[Стріла|стрілу]] при натягнутій [[Тятива|тятиві]] [[лук]]а; волокно нагрівалося до того ступеня, коли воно не було здатне стримувати натягнення тятиви, і стріла вистрілювала, витягаючи волокно в тонку однорідну нитку діаметром 7 [[Мікрометр|μ]]. Далі нитку потрібно покрити шаром срібла, для цього Ейнтговен сконструював спеціальну камеру, в якій вона бомбардувалися сріблом без домішок.
Однією з найбільших проблем було створення джерела сильного і постійного за значенням магнітного поля. Ейнтговену вдалося створити електромагніт, що забезпечував поле в 22&nbsp;000 [[Гаус|Гс]], однак він настільки розігрівався в робочому стані, що для нього довелося підвести систему [[Рідинне охолодження|водяного охолодження]]. Інша проблема полягала у створенні системи запису і вимірювання відхилень нитки. Порадившись з Дондесом і Снелленом, Ейнтговен сконструював систему лінз, яка дозволяла фотографувати тінь нитки. ВЯк якості джереладжерело світла він використовував масивну [[дугова лампа|дугову лампу]]. Пристрій фотографічної камери включав в себе фотографічну пластинку, яка під час зняття показників рухалася з постійною швидкістю, регульована масляним поршнем. Пластинка пересувалася під [[лінза|лінзою]], на якій була нанесена шкала у вольтах. Тимчасова шкала наносилася на саму платівку тінями від спиць обертового з постійною кутовою швидкістю велосипедного колеса.<ref Name=burch/>
 
[[Файл:Willem Einthoven ECG.jpg|thumb | 200px | right | Рання модель електрокардіографа]]