Відкрити головне меню

Зміни

в якості → як, оформлення
У [[XVII століття|17 ст.]] Трансільванія була об'єктом боротьби між Османською і [[Австрійська імперія|Габсбурзькою імперіями]]. У 1699–1867 Трансільванія була провінцією [[Австрія|Австрії]], згодом Угорщини, з 1918 Трансільванією заволоділа [[Румунія]].
 
Друга половина [[XVI століття|XVI]] і [[XVII століття]] - — період формування культурної та політичної ідентичності Трансільванії в якостіяк оплоту [[протестантизм]]у на сході Європи. Спочатку, з часів заснування князівства під зверхністю [[Османська імперія|Османів]] ([[1541]] рік) і до [[1571]] року Трансільванією правила династія [[Заполья]], далі і аж до [[1613]] року князі Трансільванії походили головним чином з роду [[Баторі (династія)|Баторі]], в XVII столітті - — з роду [[Ракоці]]. Вони не тільки витягували політичні дивіденди з протистояння султана і [[Династія Габсбургів|Габсбургів]], а й успішно захищали традиційні угорські вільності від централизаторских намірів віденських імператорів.
 
[[Князь]] Семигорода [[Габор Бетлен]] (1613-29) вважав [[1628]] р. за можливе відокремлення України від Польщі і створення окремої держави. [[Богдан Хмельницький]] був у дипломатичних зв'язках з князем Семигорода — [[Юрій I Ракоці]] (1630-48) і [[Юрій II Ракоці ]] (1648-60) і уклав з ним військовий союз проти Польщі (1656). У [[XVIII століття|18 ст.]] екзильний гетьман [[Пилип Орлик]] мав зносини з князем [[Ференц II Ракоці|Ференцем II Ракоці]] (1676–1735; кн. 1704-11).
Анонімний користувач