Давньогрецька література: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 62:
[[Файл:Aristofanes.jpg|міні|160пкс|[[Аристофан]]]]
Паралельно з трагедією розвивалася в Афінах і комедія, перенесена сюди з [[Мегари]] і тільки тут досягша високого ступеня досконалості і величезного впливу. [[Хіонід]], [[Магнет (поет)|Магнет]], [[Кратін]], [[Евполід]], [[Кратет (комедіограф)|Кратет]], [[Ферекрат]], [[Платон (комедіограф)|Платон]] підготували повний розквіт аттичної комедії у 5 столітті до н. е. у творах [[Аристофан]]а, з 64 п'єс якого дійшли до нас 11. Найхарактернішою особливістю аристофанівської комедії була [[Парабаса|парабаза]], що розривали подання на дві частини. Це пісня, яку виконував весь хор чи [[корифей]] і в якій від імені автора висловлювалися глядачам поради, застереження, скарги на літературних суперників і політичних ворогів автора, судження про сучасні події та осіб. Політична свобода, високий розумовий розвиток громадян, як і геній Арістофана та його попередників перетворили грубий [[фарс]], яким була комедія спочатку і залишилася назавжди в інших частинах Еллади, на оригінальній вид драми, який поєднував у собі риси нещадної сатири і [[памфлет]]у, з одного боку, художнє створення — з іншого. Звичайно, критика аттичної комедії, чи стосувалася вона політики ([[Клеон]]), літератури ([[Евріпід]]) або філософії ([[Сократ]]), була односторонньою і мала на увазі повернути добрий старий час [[Марафонська битва|марафономахів]], озброїти громадську думку проти новаторів, тому значення древньої комедії як джерела для політичної історії дуже відносне.
Однак сміх Аристофана не зупинявся ні перед чим, проникаючи у всі сфери життя і насправді підриваючи традиційні початки. Блудливий [[Зевс]], жадібний до золота [[Гермес]], Опора і Теорія в образі [[гетера|гетер]] — такі божества комедії ''[[Мир (п'єса)|«Мир»]]''. Помістивши між небом і землею пташине царство загрожує відняти у богів і жертовний дим, і любовні насолоди ''([[Птахи (п'єса)|«Птахи»]])''. У ''«Дедалі»'' Зевс зображений злодієм і брехуном. Поруч з Евріпідом і Агафоном закидам Арістофана піддавався й урочистий, богобоязний [[Есхіл]]. Наслідки ж комедій виходили далеко не ті, яких, можливо, бажав сам комедіограф: не послаблювала, а скоріше посилювала аттична комедія дух сумніву й критики у сучасному суспільстві. Питання політичні, приватні та загальні, соціальні, літературні, педагогічні, філософські знаходили собі місце в давній комедії, як можна бачити і за уцілілими п'єсами Аристофана, і обговорювалися криво з не баченою ні раніше, ні пізніше свободою. Вже в числі комедій Аристофана є кілька вільних від особистих нападок ([[Птахи (п'єса)|«Птахи»]], [[Мир (п'єса)|«Мир»]], [[Лісістрата (п'єса)|«Лісістрата»]], [[Багатство (п'єса)|«Багатство»]], [[Оси (п'єса)|«Оси»]], «[[Жінки в народних зборах]]»). Особиста критика є в них лише побіжно, у вигляді натяків, поступаючись головним місцем сатирі на цілі напрямки в літературі та громадського життя, а також на цілі класи громадян.
| |||