Відмінності між версіями «Кароль Антоневич-Болоз»

нема опису редагування
| Примітки =
}}
'''Кароль Антоневич''' ({{lang-arm|Կարոլ Անտոնեվիչ}}, {{lang-pl|Karol Antoniewicz}}; * [[6 листопада]] [[1807]], с. [[Скварява]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австрійська імперія]] — † [[14 листопада]] [[1852]], с. Обра, [[Російська імперія]] (тепер [[Великопольське воєводство]], [[Польща]])) — [[Польська література|польський]] [[поет]] та
[[письменник]] вірменського походження, католицький [[священник]], член ордену єзуїтів.
 
== Біографія ==
Кароль Антоневич народився [[6 листопада]] [[1807]] року в селі [[Скварява]] поблизу Золочева у вірменській родині.
 
У [[1827]] році закінчив юридичний факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]].
 
Приймав активну участь у [[Польське повстання у Правобережній Україні (1830—1831)|листопадовому повстанні]].
 
У [[1833]] році одружився з Софією Никорович. В їхньому шлюбі народилося п'ятеро дітей, але, нажаль, усі вони померли від хвороб. Після короткочасної смерті їх дітей, Кароль розпочав благочинну діяльність, а у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь.
 
Після смерті дружини, він у [[1839]] році, стає ченцем ордену єзуїтів та після дворічного новіціату склав перші [[Обітниця|обіти]] [[12 вересня]] [[1841]] року.
 
== Діяльність ==
 
Він прославився як проповідник і місіонер, особливо під час селянських заворушень в [[1846]] року. Боровся проти пияцтва і був ініційованого благодійності. Після появи єзуїтів в [[Галичина|Галичині]] у [[1848]] році Кароль Антоневич проповідував у [[Краків|Кракові]], [[Прикарпаття|Прикарпатті]], [[Сілезія|Сілезії]] та [[Велике Князівство Познанське|Великому Князівстві Познанському]]. У Обрі він заснував єзуїтський колегіум та став першим його настоятелем.
 
Доглядав та надавав непосильну допомогу хворим на [[холера|холеру]], але, захворівши, і сам став жертвою жертвою епідемії. Помер Кароль Антоневич [[14 листопада]] [[1852]] року в Обрі.