|
«Почули ми, що Москва буде на [[Кодацька фортеця|Кодаку]], - але її там не треба. Погано робиш, починаючи з нами сварку: зброя не допоможе, якщо вдома не буде порядку. Хоча царська величність зробив тобі честь, але гідність ти отримав від Війська Запорозького. Військо ж не знає, що таке боярин, а знає тільки гетьмана ... »
Витіснив із Запоріжжя, з-під [[Кодацька фортеця|Кодака]], загін російських військ [[:{{нп|Григорій Іванович Косагов|воєводи Косагов|ru:|Косагов, Григорий Иванович|воєводи Косагов]]}}а, одного з російских воєвод, котрих до України запросив саме [[Брюховецький Іван|Брюховецький]].. Коли [[:{{нп|Григорій Іванович Косагов|Косагов|ru:|Косагов, Григорий Иванович|Косагов]]}} почав нарікати на кошового у Москві, а [[Брюховецький Іван|Брюховецький]] - з'ясовувати, що там сталося насправді, Ждан-Ріг тільки посміхнувсь у вуса, та написав гетьманові:
«Воєводи ніхто нікуди не виганяв. Сам утік і Так воно й було; запорожці не виганяли, але ставились до росіян так, як вони того й заслуговували, тож і тікали...»
Це була тактика, яка давала змогу кошовому до часу не накликати гніву на себе, а гетьманських військ - на [[Запорозька Січ|Січ]].
Замість [[:{{нп|Григорій Іванович Косагов|Косагова|ru:|Косагов, Григорий Иванович|Косагова]]}}, до України прибув [[:{{нп|Іван Юрійович Леонтьєв|боярин Леонтьев|ru:|Леонтьев, Иван Юрьевич|боярин Леонтьев]]}}. Але вже не на [[Кодацька фортеця|Кодак]] - туди він боявся потикатися. До того ж, хроністи твердять, що він мав чітку інструкцію царя:
"із запорожцями не ворогувати, поводитись чемно, лагідно переконувати, що жодних причин для конфлікту нема, а гнів, якщо він виникає, слід звертати не на росіян, - вони ж бо свої, одної віри, а втямити, хто їм приятель, а хто неприятель."
У березні 1667 після того, як козаки напали на російського посла [[:{{нп|Федір Абросимович Ладиженський|Ладиженського|ru:|Ладыженский, Фёдор Абросимович|Ладиженського]]}}, який разом з татарським мурзою і численною охороною їхав до Криму, до хана з подарунками і письмом царя, ледь не почалася війна російських властей із запорожцями. Козаки перебили майже всіх татар, а подарунки відібрали. І. Брюховецький наказав розслідувати інцидент. Надійшли погрозливі листи та прибув спеціальний слідчий з Москви. Для вирішення виниклого конфлікту, щоб якось утихомирити і гетьмана, і царя, козаки скликали раду й усунули Ждана-Рога з отаманства.
Вже при новому кошовому отамані - [[Остап Васютенко|Остапе Васютенко]], запоріжці все ж убили російського посла [[:{{нп|Федір Абросимович Ладиженський|Ладиженського|ru:|Ладыженский, Фёдор Абросимович|Ладиженського]]}}, коли він ещë раз спробував пройти в Крим повз [[Запорозька Січ|Січ]]. Козаки знали: Росія намагається поза їхніми плечима змовитися з татарами і разом притискати запорожців. Це було вкрай небезпечно. Якщо Росія і Крим укладуть союз, то будь-який напад українських козаків на татар буде сприйматися як ворожі дії супроти росіян. Дізнавшись про вбивство, гетьман Брюховецький звинуватив у нëм Івана Ждана-Рога. Прихильники колишнього кошового, незадоволені політикою Брюховецького послали гінця з листом до гетьмана Правобережної («Тогобочного») України [[Петро Дорошенко|П. Дорошенко]]. Незабаром і вся [[Запорозька Січ|Січ]] стала на бік [[Петро Дорошенко|Дорошенко]]. Кошовим отаманом знову став Ждан-Ріг.
Разом з полковником [[Іван Сірко|Іваном Сірком]] брав участь у походах на Крим, особливу увагу привертає похід у 1667, під час [[Підгаєцька угода 1667|Підгаєцької компанії]] [[Петро Дорошенко|Дорошенко]]..
|
