Красна (Тячівський район): відмінності між версіями

}}

 

 

== Географічне розташування ==

Село Красна розташоване у вузькій долині річки [[Тересва (річка)|Тересви]] та її приток&nbsp;— [[Красний (річка)|Красний]] (Красношурка), Тиховець, Плайська. З усіх боків село оточене Карпатськими горами: [[Темпа]] (на північному сході), [[Апецька]] (на південному сході), [[Полонина Красна]] (на північному заході). Через село проходить [[автошлях Т 0728]] (відтинок [[Дубове (смт)|Дубове]]&nbsp;— [[Усть-Чорна]]). На території села є декілька мінеральних джерел<ref name=":0">{{Cite web|url=http://tyachiv-rda.gov.ua/New_Book_2207_2013.pdf|title=Тячівська районна адміністрація|last=|first=|date=|website=http://tyachiv-rda.gov.ua|publisher=|language=українська|accessdate=}}</ref>.

 

== Історія ==

Колишня назва села&nbsp;— Красношора. Перші офіційні згадки про село відносяться до XIV&nbsp;ст. Поселенці, очевидно, прийшли із низинних сіл. Тут вони випасали худобу, заготовляли ліс для майбутніх будинків<ref name=":1">{{Cite book|title=Тячівщина. Історико-краєзнавчі нариси|last=Данилюк|first=М.В.|year=2012|publisher=Карпати|location=|pages=247-249|language=|isbn=}}</ref>.

 

За народними легендами перші поселенці це родини Сойма, Носа, Цубера. Цубера посилилися за річкою, Носа&nbsp;— на горбах, Сойма&nbsp;— на лугах. Пізніше з [[Колочава|Колачави]] через гору Красна прийшли інші люди: Грицан, Горкавець. В той час відбувалося освоєння землі для ведення сільськогосподарських робіт, через село проходили основні шляхи із сіл Тячівщини для випасу пережененої худоби на навколишніх полонинах<ref name=":0" />.

 

Територія села починалася від берега Майора, від воріт, звідки випускали худобу на випасання у поле. Інший берег у другій частині села називавали Гайдуцьким. Походить від назви гайдуків. [[Гайдуки]]&nbsp;— це панські слуги, які збирали податок, накладали штрафи на простих людей. Зі сторони Гайдуцьких воріт люди заходили в село. У верхній частині Красношор розміщувався мочил. Тут вирощували [[льон]] і вимочували в річці, потім з цього льону виготовляли нитки і ткали полотно на одяг. Це місце і сьогодні називають Ленищем.

 

Під час Першої світової війни на території села будують лісопереробні цехи. У 1920 році збудували пилораму «Фірес», в будові якої використали спеціальні лотки, по яких сплавляли деревину по гірських потоках. Сплав лісу вважався небезпечним і важким заробітком. В 1932—1932&nbsp;рр. через село проклали [[Вузькоколійна залізниця Тересва — Усть-Чорна|вузькоколійну залізницю Тересва&nbsp;— Усть-Чорна]]. Багато селян отримали роботу на будівництві, розширилися лісозаготівлі.

Проте більшість селян володіла мізерною кількістю землі. Майже дві третини землі належали 4—5 сім'ям багатих селян, а також євреям, які займалися торгівлею. Будівництво вузькоколійки вплинуло і на соціально-культурний розвиток села. Школу збудовали у 1912 році напередодні [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Навчання в ній проводили [[дяк]]и. Під час війни в ній розмістили концтабір для військовополонених італійців, 14 з них померло тут і поховані на сільському цвинтарі. Будинок школи згорів у 1919 році.

 

 

== Церква ==

На території села розташована пам'ятка архітектури XIX&nbsp;ст.&nbsp;— церква Успіння Божої Матері, побудована у 1861—1879&nbsp;рр.

 

== Відомі люди ==

В селі народилися дві поетеси: Марія Грицан (автор збірок «Голос душі» 1996 року та «Струни любові» 2001 року) і Тетяна Грицан-Чонка (автор поетичних збірок «Хіба я знаю, звідки вітер?», «Мороз мою душу морозить і гріє»<ref name=":1" />.

 

== Примітки ==