Жан-Поль Сартр: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
BunykBot (обговорення | внесок)
м Забираю зайві теги <nowiki/>
стиль
Рядок 62:
У Сартра свобода представлялася як щось абсолютне, раз і назавжди дане («''людина засуджена бути вільною''»). Вона передує сутності людини. Сартр розуміє свободу не як свободу духу, провідну до бездіяльності, а як свободу вибору, яку ніхто не може відняти у людини: в'язень вільний прийняти рішення&nbsp;— змиритися чи боротися за своє визволення, а що буде далі&nbsp;— залежить від обставин, що знаходяться поза компетенцією філософа .
 
Концепція свободи волі розгортається у Сартра в [[теорія "проекту"|теорії «проекту»]], згідно з якою [[Індивід (людина)|індивід]] не заданий самому собі, а проектує, «збирає» себе як такого. Тим самим, він повністю відповідає за себе і за свої вчинки. Для характеристики позиції Сартра підходить їмним самим наведена в статті «[[Екзистенціалізм — це гуманізм]]».
 
[[«Екзистенція»]] і є постійно живий момент діяльності, взятий суб'єктивно. Цим поняттям позначається не стійка субстанція, а постійна втрата рівноваги. У «Нудота» Сартр показує, що світ не має сенсу, «Я» не має мети. Через акт свідомості і вибору «Я» надає світу значення і цінність.
Рядок 73:
Основні положення і принципи «[[негативна діалектики|негативної діалектики]]» Жан-Поль Сартра:
# [[Діалектика]] взагалі, на думку цих філософів, може уявлятися і бути зрозумілою тільки як «негативна» діалектика. Вона втілюється в різноманітних формах заперечення&nbsp;— [[негація|негації]], [[відкидання|відкиданні]], [[критика|критиці]], [[анігіляція|анігіляції]], знищенні тощо. Іншого бути не може. Діалектика ж, яка втілюється у ствердженні існуючого, є [[догматична|догматичною]], [[консервативна|консервативною]], [[апологетична|апологетичною]] і тому не може бути прийнятною. Отже, «негативній» діалектиці властиві насамперед [[однобічність]], визнання лише одного боку діалектики&nbsp;— як [[сучасна теорія розвитку|сучасної теорії розвитку]] і методу [[пізнання]].
# «Негативна» діалектика властива [[суб'єкт]]у, має відношення тільки до свідомості; не має об'єктивного значення. Категорійний аналіз заперечувальності (негативності), як це виразно показано у Сартра, зводиться до емоційно-волюнтаристського трактування заперечення через такі поняття, як «неприязнь», «відсутність», «жаль», «стурбованість», «розгубленість», «жах», «тривога», «неуважність» і&nbsp;т.&nbsp;дтощо. В цих емоційних станах і настроях людини знаходять відображення елементи заперечення. Однак заперечувальність (негативність) не зводиться тільки до цього, до суб'єктивності, до емоційно-антропологічного переживання. Сартр, таким чином, залишає осторонь іншу діалектику&nbsp;— об'єктивну, яка панує в усій природі.
# Суб'єктом, здійснювачем, «реалізатором» заперечення може бути тільки Я, [[свідомість]]. Поза цим нема, не було і не буде ніякого заперечення. «Я»&nbsp;— єдине джерело заперечення. Як стверджує Сартр, «людина є істота, завдяки якій у світ приходить заперечливість». Ця здатність заперечення всього сутнісного становить зміст людського існування, за висловом Сартра, «для-себе-буття». Таким чином, суб'єктивність заперечення в «негативній» діалектиці стає її принципом, висхідним поняттям.