Термохімія: відмінності між версіями

Термохімія вивчає [[теплові явища]], що супроводжують хімічні реакції (теплоту утворення, теплоту згорання), нагрівання чи охолодження внаслідок розчинення чогось у рідині. У завдання термохімії входить також вимірювання і обчислення теплот фазових переходів, розчинення, розведення і інш. процесів, вивчення теплоємкостей, ентальпій і ентропії речовин. Осн. експериментальний метод Термохімії — [[калориметрія]]. Складність, а іноді і неможливість прямого вимірювання теплових ефектів деяких реакцій приводить до необхідності їх визначення побічним шляхом за допомогою [[Закон Гесса|закону Гесса]] (тепловий ефект при відсутності роботи зовнішніх сил залежить лише від природи вихідних речовин та продуктів реакції і не залежить від проміжних хімічних перетворень у системі). Дані та закономірності, які отримуються Т., використовуються для розрахунків теплових балансів технологічних процесів, що сприяє вибору оптимальних умов хімічних виробництв.

Основними експериментальними методами термохімії є [[калориметрія]], [[диференційний термічний аналіз]], [[дериватографія]]. У [[термохімічне рівняння|термохімічних рівняннях]] необхідно вказувати [[агрегатний стан|агрегатні стани]] речовин за допомогою літерних індексів, а тепловий ефект реакції (ΔQ) записувати окремо, через кому. Символи біля знаку теплового ефекту реакції мають вказувати на тиск та температуру, при якій тепловий ефект вимірювався чи обчислювався.