Amnesty International: відмінності між версіями

Amnesty International була заснована у липні 1961 року у Лондоні англійським юристом Пітером Бененсоном. У листопаді 1960 року, читаючи газету, його увагу привернула історія двох португальських студентів, яких засудили до семи років позбавлення волі за те, що вони підняли тост «За свободу». Ця історія настільки обурила Бененсона, що він вирішив написати статтю, яка отримала назву «Забуті в'язні»<ref name="The Forgotten Prisoners">{{cite web|url=http://www.amnestyusa.org/about-us/amnesty-50-years/peter-benenson-remembered/the-forgotten-prisoners-by-peter-benenson|title=The Forgotten Prisoners|publisher=Peter Benenson}}</ref>. Матеріал привернув увагу читачів до становища людей, яких «ув'язнили, катували і стратили тільки за те, що їхні думки та релігійні погляди були неприйнятними для влади»<ref name="The Forgotten Prisoners">{{cite web|url=http://www.amnestyusa.org/about-us/amnesty-50-years/peter-benenson-remembered/the-forgotten-prisoners-by-peter-benenson|title=The Forgotten Prisoners|publisher=Peter Benenson}}</ref>, інакше кажучи&nbsp;— до порушення урядами статей 18 та 19 Загальної декларації прав людини. Публікація ознаменувала початок кампанії «Appeal for Amnesty 1961» (Кампанія за амністію 1961). Її мета полягала у мобілізації суспільної думки на захист тих, кого Бененсон назвав в'язнями сумління. Звернення «Appeal for Amnesty 1961» передрукувало багато міжнародних газет. У тому ж році з'явилась книга Бененсона під назвою «Persecution 1961» («Переслідування 1961»), в якій розповідалось про декількох в'язнів сумління. У липні 1961 року ініціатори кампанії вирішили, що звернення «Appeal for Amnesty 1961» складе основу постійно діючої організації.

 

=== 1961–1999&nbsp;рр. ===

У 1970х роках організація продовжила захищати [[в'язень сумління|в'язнів сумління]] і одночасно розширювала сферу своєї діяльності, до якої увійшли проблеми справедливості судового розгляду та протидії тривалим термінам утримання під вартою без передачі справ до суду. Особливу увагу приділяли питанням недопущення використання тортур до ув'язнених. У 1977 році Amnesty International отримала [[Нобелівська премія|Нобелівську премію]] за «внесок у забезпечення умов для свободи, справедливості, а отже, і миру у світі». А наступного року організації було присуджено премію ООН у галузі прав людини за «значні внески у галузь прав людини».

У 1980-х роках організація продовжувала відстоювати права в'язнів сумління боротися з [[тортури|тортурами]]. У світі з'явилися нові проблеми, включаючи позасудові страти; видачі людей з однієї країни в іншу військовими, спецслужбами і поліцією; політичні вбивства та зникнення, що становили інтерес для AI. До кінця десятиліття відмітилася тенденція збільшення кількості [[біженці]]в у всьому світі&nbsp;— проблема, що також турбувала Amnesty International.

Після активної кампанії Amnesty International та її партнерів по Всесвітній коаліції проти смертної кари, [[Генеральна Асамблея ООН]] вперше в історії прийняла резолюцію, що закликала до введення всесвітнього мораторію на смертну кару.

 

У 2010 році новим Генеральним секретарем Amnesty International став Саліл Шеті, а кількість активістів, прихильників підписантів та членів Amnesty International перевищила 3&nbsp;млн людей у більш ніж 150 країнах у всьому світі.