Інтерференційний експеримент Юнга: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стиль, оформлення |
|||
Рядок 1:
'''Інтерференційний
[[Файл:Young Diffraction.png|right|thumb|200px|Малюнок Томаса Юнга для інтерференції від двох щілин, який спостерігався на поверхні води.
== Геометрична схема ==
[[Файл:Ebohr1_IP.svg|thumbnail]]
Геометрична схема Юнга, поряд із дзеркалами Френеля відповідно до [[Захар'євський Олександр Миколайович|Захар'євського]]<ref name=Zakhar1>{{книга|автор = [[Захар'євський Олександр Миколайович|Захарьевский А. Н.]]|заголовок = Интерферометры|рік = 1952|видавництво = Гос. изд. оборонной промышленности|місто = {{Comment|М.|Москва}}|сторінок = 296}}</ref> стала стандартом де
=== Кут нахилу схеми Юнга ===
Кут нахилу схеми Юнга <math>\theta </math> можна визначити наступним чином. Нехай довільна точка P знаходиться на інтерференційному екрані. Тоді ''[[різниця ходу]]'' між двома хвилями в точці P буде:
: <math> \Delta = d \sin \theta =n\lambda </math>
де <math>n </math>
: <math>\sin \theta = \frac{n\lambda}{d} </math>
При малих значеннях кута справедливе співвідношення <math>\theta \approx \sin \theta </math>.
=== Ширина інтерференційної смуги ===
Нехай <math>y </math> є відстань від точки P до центру відстані між двома щілинами. Тоді її можна подати у вигляді:
: <math>y=L \tan \theta</math>.
Для малих кутів Юнга <math>\theta </math>, справедливе співвідношення <math>y=L \tan \theta \approx L \sin \theta </math>, і тому
: <math>y=\frac{Ln\lambda}{d} </math>.
В загальному випадку ''[[Ширина інтерференційної смуги]]'' визначається як:
: <math>\sigma=y_{n+1}-y_n=\frac{L\lambda}{d} </math>.
Тобто її значення збігається з аналогічним для схеми Френеля.
=== Зсув інтерференційної смуги ===
Розглянемо збурення, що виникає на шляху двох променів, що приводить до відносної зміни фази:
: <math>\xi=\Delta \phi/2\pi \ne 0 </math>.
Очевидно, що модуль цієї величини змінюється в діапазоні:
: <math>0 \le |\xi| \le 1 </math>.
Оскільки при <math>\xi =1 </math>, інтерференційна картина збігається з незміщеною. Нехай <math>N </math>- а інтеграційна смуга знаходиться на відстані від центру поля <math>y_N </math>. Тоді для неї різниця ходу буде згідно з моделлю [[Захар'євський Олександр Миколайович|Захар'євського]]<ref name=Zakhar1/>:
: <math>\delta_N=N\lambda =\frac{ay_N}{r+s} </math>,
де <math>r+s=L </math>
Включення збурення приводить до зміни різниці ходу:
: <math>\delta_N(\pm \xi)=(N\pm \xi)\lambda=\frac{a(y_N\pm \Delta y)}{r+s} </math>.
Оскільки ширина інтерференційної смуги рівна:
: <math>\sigma=N\lambda=\frac{a(y_N)}{r+s} </math>,
тому зсув інтерференційної смуги буде:
: <math>\Delta \sigma =\xi \lambda </math>.
Слід відзначити, що при наявності збурення всі інтерференційні смуги (як єдина цілісність) зміщуються однаково в певну сторону, в залежності від напряму збурення.
Таким чином, основна проблема для любої інтерференційної схеми, це знаходження явного вигляду функції збурення:
: <math>\xi=\xi (v) \approx \xi_{exp} </math>
та наступного порівняння з експериментальними значеннями. Тут <math>v </math>
▲== Дивись також ==
* [[Дзеркала Френеля]]
* [[Корпускулярно-хвильовий дуалізм]]
|