Франсіско-Хосе де Гоя: відмінності між версіями

=== ''«Капрічос»'' ===

[[Файл:Capricho 43, El sueño de la razón produce monstruos.jpg|thumb|«Сон розуму породжує чудовиська»]]

Після важкої хвороби на лихоманку у 1792 році Гойя залишився глухим і став відлюдкуватим та заглибленим в себе. Протягом п'яти років, які пішли на одужання, він багато читав про [[Велика французька революція|Французьку революцію]] та її філософію. В результаті з'явилась гірка серія [[гравюра|гравюр]], яка була опублікована у 1799 році під назвою ''«Капрічос» ({{lang-es|Caprichos}})''. Темні видіння, зображені у цих гравюрах, частково пояснюються самим автором у його підписі: «Сон розуму породжує чудовиська», вони демонструють гострий, сатиричний розум художника; особливо це помітно в таких гравюрах, як «Полювання на зуби». У цій створеній в два етапи серії з вісімдесяти гравюр Гойя не тільки нападає на людські пороки — легковажність, боягузтво, легковірність, нещирість, тупу жорстокість, бажання жити чужим розумом і т. д. Він ще й висвічує в гротескній формі весь традиційний іспанський порядок, включаючи його найсвятіші ідеали.

 

 

=== Понурені світи ===

 

В період одужання у [[1793]]—[[1794]] роках Гойя завершив серію з одинадцяти маленьких бляшаних малюнків, відомих як ''«Фантазії та вигадки»'', які означили значну зміну у його мистецтві. Ці малюнки показували більше не навколишній карнавальний світ, а, скоріш, темне та драматичне царство фантазій та жаху.

 

=== ''«Тавромахія»'' та ''«Молочниця із Бордо»'' ===

У 1824 році Гойя вимушено емігрував у Францію, «не знаючи жодного французького слова, без слуг, старий, глухий, хворий та безпорадний, але який же він щасливий! І як живо цікавиться всім, що його тепер оточує», — писав про перші роки еміграції художника його товариш Леандро Фернандес де Моратин.