Двомовність: відмінності між версіями

Поняття «білінгвізм» походить від латинського слова ''bilingua'', що означає подвійна мова. Білінгвізм трактується як здатність до оперування кількома мовами. Білінгв&nbsp;— це [[людина]], яка володіє як мінімум двома мовами. Нерідко як знання більше двох мов зустрічається багатомовність (або [[мультилінгвізм]], [[полілінгвізм]]). Він буває двох видів&nbsp;— національний (вживання декількох мов у певній суспільній спільноті) та індивідуальний (вживання індивідом декількох мов, кожна з яких обирається відповідно до певної мовленнєвої ситуації). Наприклад, у [[Європа|Європі]], у [[Люксембург|Люксембурзі]] основна місцева мова&nbsp;— летцебургиш, а офіційними мовами є [[французька]] та [[німецька]]. В [[Бельгія|Бельгії]] три державні мови&nbsp;— Фламандськафламандська, французька та німецька, в Канаді&nbsp;— [[англійська]] та французька. Певна частка мешканців цих країн є білінгвами та [[полілінгвами]], зокрема в [[Канада|Канаді]] 17&nbsp;% двомовних<ref>{{cite web

Іноді в [[Психолінгвістика|психолінгвістичній]] літературі зустрічається позначення М1&nbsp;— перша [[мова]] та М2&nbsp;— друга мова. Необхідно пам'ятати, що хронологічно друга мова може пізніше витіснити першу і навіть стати рідною. Тому іноді говорять, що одна з мов двомовного індивіда є домінантною, тобто основною.