Виборзька операція: відмінності між версіями

|сили2 = 3-й та 4-й армійські корпуси, частини резерву головнокомандування&nbsp;— загалом до 70 000 військових; 800 гармат та мінометів, 250 літаків, понад 100 танків та САУ<ref> Штурм «Карельського валу». Виборзько-Петрозаводська стратегічна наступальна операція, «Військовий літопис», 2004, Мощанський І. Б. {{ref-ru}}</ref>

|втрати1 = протягом 10-20 червня&nbsp;— вбитих 3018, поранених 24011, загалом 30029<ref>«Росія та СРСР у війнах 20 сторіччя&nbsp;— втрати збройних сил. Статистичне дослідження», Кривошеєв Г. Ф., «Олма-прес», 2001</ref>

}}

{{Радянсько-фінська війна (1941-1944)}}

Головний удар того дня прийняла на себе 10-а фінська дивізія; 11 червня її практично знищені частини відводяться в тил для поповнення та переформування<ref>Карл Густав Маннергейм, «Мемуари», «Вагріус», 1999 {{ref-ru}}</ref>.

 

 

11 червня продовжується наступ підрозділів 21-ї армії; для покращення результатів керівництво організовує дві мобільні групи. До першої групи увійшла 152-а танкова бригада та 26-й гвардійський танковий полк, до другої&nbsp;— 1-а Червонопрапорна танкова бригада та 27-й гвардійський танковий полк. Перша мобільна група підпорядковується 109-у корпусу, друга&nbsp;— 30-у гвардійському<ref> Штурм «Карельського валу». Виборзько-Петрозаводська стратегічна наступальна операція, «Військовий літопис», 2004, Мощанський І. Б. {{ref-ru}}</ref>.

За 11 червня частини 30-го гвардійського та 109-го стрілецьких корпусів у взаємодії з танковими мобільними групами просунулися вглиб фінської оборони на 15-20 кілометрів та вийшли до другої лінії оборони. В смузі наступу 109-го корпусу було зайнято Келломякі та [[Зеленогорськ (Санкт-Петербург)|Терійокі]]; частини 30-го корпусу зайняли села Мяттіла, Перола та Яппіля та вийшли до потужного вузла фінської оборони Ківеннапе, на підходах до якого були контратаковані трьома єгерськоми батальйонами і протитанковим батальйоном [[75-мм протитанкова гармата Pak 40|75-міліметрових гармат]]&nbsp;— зі складу фінської танкової дивізії<ref>Erkki Käkelä. Marskin panssarintuhoojat.&nbsp;— Helsinki: 2000.</ref>. Ця контратака досягла деякого успіху, однак згодом радянська піхота та танки примусили фіннів відступити на вихідні рубежі.

 

 

Ставка ВГК наказує не сповільнювати швидкості наступу та до 18-20 червня зайняти Виборг. Однак фінське керівництво посилює 4-й корпус трьома піхотними дивізіями та однією бригадою і вважало можливим зупинити радянський наступ на другій оборонній смузі<ref>«Ставка ВГК. Документи та матеріали», 1999 {{ref-ru}}</ref>.

Частини 23-ї армії в ході [[Бої за Вуосалмі|боїв за Вуосалмі]], форсувавши Вуоксу та захопивши плацдарм на її лівому березі, також не досягли значних успіхів та не змогли розвинути наступ.

 

 

== Вислід боїв ==

Фінські війська були повністю відкинуті від Ленінграду, котрий вони тримали в оточенні спільно з нацистською групою «Північ»; власне навіть після повного звільнення від блокади в ході [[Ленінградсько-Новгородська операція|Ленінградсько-Новгородської операції]] вони знаходилися за 30 кілометрів на північ від міста.

[[Файл:Siiranmaki memorial.jpg|міні|Пам'ятник в Сііранмякі]]

 

В перебігу боїв фінські частини зазнали значних втрат серйозних втрат в техніці та людських жертв, під Виборг були перекинуті радянські частини з південної Карелії, що значно полегшило виконання завдань Ставки ВГК Карельским фронтом в часі [[Свірсько-Петрозаводська операція|Свірсько-Петрозаводської операції]].

[[Категорія:Битви в СРСР]]

[[Категорія:Конфлікти в 1944]]