Вікіпедія

Галицька греко-католицька митрополія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Albedo (обговорення | внесок)
128 634 редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Otheruses|Галицька митрополія}}
'''ГалицькаГа́лицька митрополіямитропо́лія''' — [[УГКЦ|греко-католицька]] ([[Берестейська унія|унійна]]) [[митрополія]] з центром у [[Львів|Львові]] і юрисдикцією на [[Галичина|Галичину]], утворена [[1807]] року [[Папа Римський|Папою Римським]] [[Пій VII|Пієм VII]] як центральна митрополія [[УГКЦ|Української греко-католицької церкви]]. Перестала існувати у [[2005]] році, коли осідок предстоятеля УГКЦ було перенесено до [[Київ|Києва]].
 
== Історія ==
У [[1596]] році [[Митрополит Київський|київський]] [[митрополит]] [[Михайло Рогоза]] підписав [[Берестейська унія|Унію]] з [[Римо-Католицька Церква|Католицькою Церквою]], а Київська (православна) митрополія стає [[Руська Унійна Церква|унійною з Римом]], відновлюючи таким чином первісну єдність Церкви, яка тривала до [[Розкол християнської церкви 1054|схизми]] [[1054]] року. Лише у [[1620]] році, після висвяти єрусалимським патріярхом Теофаном III нового митрополита та єпископів на ті престоли, які посідали унійні владики, з'являються дві паралельних єрархії, предстоятелі яких носять той самий титул — митрополита Київського, Галицького і всієї Руси — та канонічно вважають «своєю» ту саму територію, хоча реально здійснюють свої повноваження лише стосовно тих, хто визнає їхню юрисдикцію.
 
В результаті [[Три поділи Речі Посполитої|трьох поділів Польщі]] Київська унійна митрополія була поділена між двома імперіями: Київська архієпархія, а також волинські та білоруські владицтва після другого та третього поділу опинилися під [[Російська імперія|Російською імперією]], а дві галицькі єпархії — Львівська і Перемиська, а також Холмська — відійшли до [[Австрія|Габсбурзької монархії]]. '''[[Релігійна політика Російської імперії щодо уніатства|В Росії розпочалося насильне переведення унійних єпархій на православ'я.]]''' В [[1795]] році Київська унійна митрополія була фактично ліквідована. Хоч пізніше, за царя Павла І, уніатам Росії були повернені деякі права і маєтності. Починаючи від митрополита [[Ростоцький Теодосій|Теодосія Ростоцького]] (від [[1795]]) всі його наступники аж до офіційної ліквідації унійної церкви [[1839]] перебували в Петербурзі під домашнім арештом. Дійшло до того, що не було кому висвячувати нових єпископів на місце тих, що природно відходили.
 
За цих обставин серед галицької церковної ієрархії стала зароджуватися думка про необхідність створення на базі місцевих греко-католицьких єпархій окремої митрополії, з осідком у [[Львів|Львові]], незалежної як від львівських латинських архієпископів, так і київських митрополитів.
Рядок 11:
Восени [[1773]] року львівський єпископ [[Лев Шептицький]] направив цісарці [[Марія Терезія|Марії Терезі]] проект, який передбачав дві можливості: першу, це відновлення давньої Галицької митрополії, підпорядкувавши їй Львівську і Перемиську єпархії; та другу, перенести осідок Київської митрополії з Польщі до Австрії, конкретно до Львова, так як керівництво розлогою митрополією по обидва боки кордону підняло б авторитет Австрійської держави.
 
[[11 вересня]] [[1806]] року цісар [[Франц ІІ (Священна Римська Імперія)|Франц I]] затвердив пропозиції про відновлення Галицької митрополії, що їх випрацювали [[Ангелович отець Антін|Антоній Ангелович]] та генеральнийГенеральний [[вікарій]] Львівської єпархії [[Гарасевич Михайло Григорович|Михайло Гарасевич]]. [[Відень]] запропонував [[Папа Римський|Папі Римському]] [[Пій VII|Пієві VII]] піднести Львівське єпископство до гідності митрополії в складі трьох владицтв: Львівської архієпархії, [[Перемишль|Перемиської]] та [[Холм]]ської єпархій. На львівського архієпископа й галицького митрополита цісар просив затвердити [[Ангелович отець Антін|Антонія Ангеловича]], який після смерті холмського єпископа [[Порфирій (Важинський)|Порфирія Важинського]] і львівського єпископа [[Скородинський Микола|Миколая Скородинського]] залишився єдиним греко-католицьким єпископом у [[Галичина|Галичині]].
 
[[24 лютого]] [[1807]] року [[Папа Римський]] [[Пій VII]] підписав [[Папська булла|буллу]] «''[[In universalis Ecclesiae regimine]]''», якою відновив Галицьку митрополію, затвердив номінанта і визнав за ним усі права, що ними користувалися київські митрополити.
 
[[25 вересня]] [[1808]] року відбулося урочисте сходження [[Ангелович отець Антін|Антонія Ангеловича]] на галицький митрополичий престіл, на якому перебував до своєї смерті [[1814]] року.
Рядок 19:
У 1848 році митрополія складалася з двох єпархій&nbsp;— [[Львівська єпархія|Львівської]] і [[Перепишльська єпархія|Перемишльської]], нараховувала 1985 парафій і близько 2 мільйонів 170 тисяч вірних<ref>''Турій О.'' Греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини 1848 −1867&nbsp;рр. //Автореф. дис. канд. іст. наук.&nbsp;— Львів, 1994.&nbsp;— С. 12</ref>. У [[1885]] році було створено третю єпархію греко-католицької церкви із центром у [[Станіславів|Станіславові]]<ref>''Делятинський Р.'' Історія Станіславівської єпархії (1885–1900).&nbsp;— Івано-Франківськ: Нова зоря, 2001.&nbsp;— С. 22</ref>.
 
У [[1946]] році на [[Львівський собор 1946|Львівському соборі]], [[Українська греко-католицька церква|грекоГреко-католицьку церкву]] було неправосильно зі застосуванням примусу, ліквідовано і підпорядковано [[РПЦ|Московській патріархії]].

Верховні архієпископи Галицькі, голови Галицької греко-католицької митрополії, перебували в [[Рим]]і, аж поки у [[1989]] році церкву було офіційно відновлено в Україні (див.: [[Підпільна УГКЦ]]).
 
У [[2005]] році Галицьку митрополію було ліквідовано. Голова УГКЦ кардинал [[Любомир Гузар]] перебрався у [[Київ]].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Галицька_греко-католицька_митрополія