|
=== Роки духовних пошуків ===
{{Доробити розділ}}
Наприкінці 1650-х рр. Бенедикт Спіноза виїхав з Амстердама, знайшовши притулок в передмісті Амстердама ''Уверкерці''. Він відвідував заняття в приватній школі голландця Франца ван ден Ендена: отримав основи знань зі світських прикладних і теоретичних дисциплін — з [[Математика|математики]], [[Фізика|фізики]], [[Медицина|медицини]] тощо, познайомився з філософськими працями [[Аверроес]]а, [[Авіценна|Авіценни]], [[Тома Аквінський|Томи Аквінського]], [[Беме Якоб|Беме]], [[Піко делла Мірандола Джованні|делла Мірандола]], [[Бруно Джордано|Бруно]], [[Бекон Френсіс|Бекона]], [[Гоббс Томас|Гоббса]], [[Декарт Рене|Декарта]] тощо, навчався малюванню; і паралельно з цим почав свою філософську діяльність.
В цей час ([[1658]]—[[1659|59]] рр.) Спіноза активно спілкувався з однодумцями, зокрема, зі своїм учителем і колегою Хуаном де Прадо (на них навіть зробили донос іспанській інквізиції). Навколо Бенто Спінози згрупувався гурток вірних йому друзів і учнів — Симон де Фріїс (''Simon Joosten de Vries''), Йаріх Єллєс (''Jarig Jelles''), Пітер Балінх (''Pieter Balling''), Лодевійк Мейєр (''Lodewijk Meyer''), Ян Рейверц (''Jan Rieuwertsz''), фон Шуллер (''von Schuller''), Адріаан Кербах (''Adriaan Koerbagh''), Йоганнес Кербах (''Johannes Koerbagh''), Йоганнес Боувмеєстер (''Johannes Bouwmeester'') тощо.
Одним із послідовників Спінози в Амстердамі був його кузен Альберт Бург (''Albert Burgh''), який безуспішно намагався переконати друга прийняти [[католицтво]] і позбавитися відпозбутися гордині, припинивши вважати себе провісником «вищих» істин. Відповідь Спінози була гідною і короткою:
{{Цитата|Я зовсім не претендую на те, що відкрив найкращу філософію, але я знаю, що осягаю достеменну.}}
Саме в Уверкерці Спіноза почав свою літературну діяльність — написав першу свою роботу «Короткий трактат про Бога, людину і її щастя».
|
