Авангардизм: відмінності між версіями

У поезії авангардизм проявився у творчості [[символізм|символістів]] ([[Валерій Брюсов|В.Брюсов]]. [[Бальмонт Костянтин Дмитрович|К.Бальмонт]], [[Анненський Інокентій Федорович|І.Анненський]], [[Блок Олександр Олександрович|О.Блок]], [[Андрій Бєлий|А.Бєлий]]), [[акмеїст]]ів ([[Гумільов Микола Степанович|М.Гумільов]], [[Ахматова Анна Андріївна|А.Ахматова]], [[Мандельштам Осип|О.Мандельштам]]), [[кубофутуризм|кубо]]- та [[егофутуризм|егофутуристів]] ([[Хлєбников Велимир|Хлєбніков]], [[Кручоних Олексій Єлісейович|Кручоних]], [[Бурлюк Давид Давидович|брати Бурлюки]], [[Маяковський Володимир Володимирович|Маяковський]]), [[імажинізм|імажиністів]] ([[Єсенін Сергій Олександрович|С.Єсєнін]], [[Марієнгоф Анатолій Борисович|А.Марієнгоф]]). В українській поезії в [[1920-ті|1920-х]] pp. існували авангардистські групи «[[Аспанфут]]» і «[[авангард (літературна група)|Авангард]]» ([[Поліщук Валер'ян Львович|В.Поліщук]], [[О.Левада]], [[Г.Чернов]], [[Ярина Віктор Степанович|В.Ярина]]), які орієнтувались на стиль «конструктивного динамізму» індустріальної доби. У [[Польща|Польщі]] в міжвоєнні роки функціонувала група «[[Краківські авангардисти|Краківських авангардистів]]», які проголосили [[гасло]] «місто-маса-машина», відмову від «стихійності» лірики на користь раціоналістичного [[конструктивізм]]у [[метафора|метафоризації]] (Ю.Пшибось, [[Тадеуш Пейпер|Т.Пейпер]]). У [[чеська література|чеській літературі]] в середині [[1920-ті|1920-х pp]]. була висунута авангардистська програма [[поетизм]]у, яка передбачала розділ сфер революційної боротьби та вільної пролетарської поезії ([[Вітезслав Незвал| Незвал]]). Серед авторів «[[Збірник молодої словацької літератури|Збірника молодої словацької літератури]]» ([[1924]]) були помітні відгуки [[футуризм]]у, [[експресіонізм]]у та інших авангардистських течій [[Я.Смрек]], [[Я.Грушевський]]. [[Т.Гашпар]]). Група літераторів [[Угорщина|Угорщини]], близьких до західно-європейського авангардизму, згуртувалась навколо [[часопис]]у «[[Нігат]]»: «Захід» ([[Аді Ендре|Е.Аді]]. [[Бабич Міхай|М.Бабич]], [[А.Тоот]], [[Моріц Жиґмонд|Ж.Моріц]], [[Л.Сабо]]). Розлога течія німецького [[експресіонізм]]у в 1910–1920 pp. об'єднала літературні групи «[[активіст]]ів», [[неопатетик]]ів, [[футуризм|футуристів]], [[абстракціонізм|абстракціоністів]] (Ф.[[Велекінл]], Г.[[Кайзер]], Е.[[Толлер]], Г.[[Гайм]], П.[[Цех]], [[Йоганнес-Роберт Бехер|Й.Бехер]]). Не отримавши широко розвитку в [[Румунія|Румунії]], європейський авангардизм сприяв формальним пошукам [[Тудор Аргезі|Т.Аргезі]], Л.Благи, Й.Мінулеску.

 

 

Авангард в сучасних умовах набув вигляду [[неоавангард]]у. Породжений недолугими стереотипами імітат-літератури періоду [[соцреалізм]]у, він спромігся розкрити потворні, нежиттєздатні її аспекти, цілком очевидну творчу безплідність. У цьому напрямі епатажна функція представників «[[Бу-Ба-Бу]]», «[[ЛуГоСад]]у», «нової літератури» та ін. досягла своєї мети. Однак невдовзі перетворилася на словесну, зумисне заземлену звульгаризовану гру, яка привертає увагу своїми парадоксальними формами.