|
'''Іконобо́рство''' ({{lang-el|εἰκονομαχία}}; також '''іконокла́зм''' — від {{lang-el|εἰκόνα}} — «образ» (ікона) + {{lang-el|κλάω}} — «розбивати») — вчення, яке виступає проти використання образів Бога і святих у богослужінні і суспільному житті.
ВУ сучасному світі іконоборців можна зустріти серед представників усіх основних світових віровчень, зокрема деяких напрямків християнства, іудаїзму ій ісламу. Іконоборство поширене у майже всіхв усіх протестантських догматівдогматах, оскільки є декілька причин, доказів, що записані у Святому Письмі. Сам Лютер був абсолютно проти поклоніння ікон, оскільки вважав, що це не є посланням Бога до людей, Біблія цього не підтверджує і навіть забороняє. З цим були згодні і Кальвін і Цвінглі і євангельські богослови.
== За і проти ==
== Ідеологія іконоборців ==
Іконоборці у Візантії вважали, що ікона- — ідол. Іконоборці мали своє оправдання, свою ідеологію, свій світогляд. Іконоборці говорили: «Зображаючи Христа ви богохульствуєте вдвічі. По-перше, ви намагаєтеся зобразити Божество, що в принципі неможливо. По-друге, якщо ви намагаєтеся зобразити не Божество, а тільки людину — то ви розсікаєте Христа, а це монофізитство, і його плоть людська — виходить, що ви ідолопоклонствуєте. Ви грішите, або так грішите, або сяк грішите». Що говорять на це ортодоксальні християни — Феодор Студит — ортодоксальний монах, преподобний говорить: «Ми зображаєм на іконі ні природу божественну, яка незобразима, ні природу людини, бо це дійсно ідолопоклонство, але особистість. Так ми зображаєм Спасителя». Іконоборці вважали істинним образом Христа Євхаристію, Христос спеціально обрав образом свого втілення хліб, тому що хліб не схожий на людину і тому не може викликати ідолопоклонство. Але для ортодоксальних християн Причастя не є ікона, не є образом Христа, тільки вже тому, що ми причащаємся не образом Христа, а самим Христом. Причастя не є образом Христа — це є сам Христос.
== Іконоборство в історії ==
|
