Надґратка: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 1:
[[Файл:GaAs-AlAs_SL.JPG|міні|праворуч|300пкс|Надґратка GaAs/AlAs та потенціальний профіль зони провідності та валентної зони вздовж осі (z).]]
'''Надґратка''' — твердотільний матеріал із періодичною зміною шарів з різними властивостями вздовж одного напряму. Це приводить до модуляції періодичного потенціалу кристалічної ґратки твердого тіла, що по суті виконує роль "несучої частоти".
Надґратка - періодичний синтетичний мультишар (шар, що складається з
багатьох шарів), в якому елементарна комірка, що складається
з послідовних шарів, які хімічно відрізняються від сусідніх за
хімічною природою, систематично повторюється.
Напівпровідникові надґратки (НҐ) були вперше виготовлені в 70-тих роках, а металічні в 1980 році.
==Загальна характеристика==
Надґратки можуть бути виготовлені різноманітними способами, проте найбільш вживаним є ''[[молекулярно-променева епітаксія]]'' та ''спутерінг'' ({{lang-en|Sputtering}}). Цими способами досягають товщини періоду надґратки в декілька атомних шарів. Типова структура надґратки у вигляді [Fe<sub>20</sub>V<sub>30</sub>]<sub>20</sub>, що по суті є бінарною із 20Å заліза (Fe), а потім 30Å ванадію (V), причому повторюючись 20 разів вздовж осі надґратки, сумарної товщини 1000Å чи 100nm.
| |||