Відкрити головне меню

Зміни

правопис
В основі стехіометрії [[Закон збереження маси речовини|лежать закони збереження маси]], [[Закон еквівалентів|еквівалентів]], [[Закон Авогадро|Авогадро]], [[Закон Гей-Люссака|Гей-Люссака]], [[Закон сталості складу|сталості складу]], [[Закон кратних відношень|кратних відношень]]. Всі закони стехіометрії обумовлені атомно-молекулярною будовою речовини.
 
Термін «стехіометрія» ввів [[Єремія Веніамін Ріхтер|Є.  Ріхтер]] в 1793 році.
 
Відносини кількостей реагентів, рівні відносинам коефіцієнтів у стехіометричному рівнянні реакції, називаються стехіометричними. Якщо речовини реагують у співвідношенні 1:1, то їхні відповідні кількості називають еквімолярними.
Речовини, для яких спостерігаються відхилення від законів стехіометрії, звуться нестехіометричними. Відхилення від законів стехіометрії спостерігаються для [[Конденсація|конденсованих фаз]] і пов'язані з утворенням [[Розчин|твердих розчинів]] (для [[Кристалічні речовини|кристалічних речовин]]), з розчиненням в рідині надлишку компонента реакції або термічною [[Дисоціація (хімія)|дисоціацією]] сполуки що утворюється (в [[Термодинамічна фаза|рідкій фазі]], в розплаві). Закони стехіометрії використовують у розрахунках, пов'язаних з формулами речовин і знаходженням теоретично можливого [[вихід (хімія)|виходу]] продуктів реакції.
 
== Значення термінутерміна ==
* 1. Співвідношення кількостей елементів та сполук, які беруть участь у хімічній реакції (співвідношення між кількостями речовин, що реагують між собою в окремій хімічній реакції, та кількостями продуктів, які утворюються), в основі якого лежать закон збереження маси та закон сталості складу.