Гренландське море: відмінності між версіями

Одден мав довжину близько 1300 км і охоплював площу до 330000 км² в більшість років. Простягався на схід від головного Східно-Гренландського пакового льоду до 72-74° N взимку через наявність дуже холодної полярної поверхневої води [[течія Ян-Маєн|течії Ян-Маєн]], яка відводить воду на схід від Східно-Гренландської течії (між о-вами Ян-Майен та Свальбард) що прямує цими широтами. Велика частина льоду що вже утворився прямує на південь рухається вітром, так що на холодній відкритій поверхні води утворюється новий лід - [[шуга]] та [[ніласова крига]] в бурхливому морі, утворюючи гігантську форму язика<ref>{{Cite book|url=http://books.google.com/books?id=g-rfPlB-Br8C&pg=PA20|pages=20–21|title=Carbon Cycling in Arctic Marine Ecosystems: Case Study Young Sound|publisher=Museum Tusculanum Press|isbn=87-635-1278-5}}</ref> Здатна, разом з двома іншими ділянками в Лабрадорі і Антарктиці, поглинати до однієї п'ятої частини викидів двоокису вуглецю, який розчинений у їх поверхневих водах. Протягом зими сіль, що виділилася з цих поверхневих вод, опускається на дно моря (2500 м і більше) разом з розчиненим двоокисом вуглецю<ref>http://world_countries.academic.ru/4489/Вспомогательная_защита%2A</ref>, це одна з небагатьох акваторій океану, де відбувається взимку конвекція, що підтримує рух в світовому океані системусистеми поверхневих і глибинних течій , відомих як [[термохалінна циркуляція]].<ref name=whirl2>{{Cite book|url=http://books.google.com/books?id=dGydMj2madMC&pg=PA127|pages=127–130|title=The oceanic thermohaline circulation: an introduction|author1=van Aken |author2=Hendrik Mattheus |year=2007|isbn=0-387-36637-7}}</ref> З 1990-х років, льодовиковий язик Одден рідко розвивається.