Мідь: відмінності між версіями

Див. ''[[Історія видобутку міді]]''

Початок [[Енеоліт|мідної доби]] поклало освоєння людьми техніки гарячого [[кування]] і [[литво|литва]], якому багато сприяло поширення гончарного виробництва. Печі й керамічні форми для відливання дали можливість освоїти методи переробки [[самородна мідь|самородної міді]]. Сталося це на [[Близький Схід|Близькому Сході]] приблизно ву IV тисячолітті до н. е., в [[Європа|Європі]] і [[Китай|Китаї]] в II-IIIII–III тисячолітті до н. е., а в [[Перу]] на початку I тисячоліття до н. е.

Наступний етап розвитку технологій настав вже наприкінці III тисячоліття до н. е., коли була відкрита можливість отримання металів з ​​[[руда|руди]]. У зв'язку з відносною простотою отримання з руди і порівняно невисокою температурою плавлення мідь — один з перших металів, широко освоєних людиною. Одночасно, швидше за все випадково, було встановлено, що, якщо в тигель, де плавиться мідь, додати трохи [[олово|олова]], якість отриманого матеріалу суттєво покращиться.

Мідь і її сплави з глибокої давнини, з служили для [[Чеканка|чеканення]] [[Монета|монет]] і [[Медаль|медалей]].