Гальба: відмінності між версіями

| ім'я = Сервій Сульпіций ҐальбаГальба

| в шлюбі = [[Емілія Лепіда (дружина ҐальбиГальби)|Емілія Лепіда]]

'''Се́рвій Сульпі́ций Ґа́льбаГа́льба''' ({{lang-la|Servius Sulpicius Galba}}) (*[[24 грудня]] [[3 до н. е.]] — †[[15 січня]] [[69]]) — [[Римські імператори|римський імператор]] (з 6 червня 68 по 15 січня 69).

ҐальбаГальба походив зі славетної та багатої патриціанської родини Сульпіціїв. В дитинстві він був усиновлений своєю мачухою Лівією та прожив майже все життя під прізвищем Луцій Лівій. За [[Тиберій Клавдій Нерон|Тиберія]] його обирали на почесні посади: призначали [[Претор (Давній Рим)|претором]], у 31 р. отримав намісництво в [[Аквітанія (римська провінція)|Аквітанії]], а в 33 р. — [[Консул|консульство]]. [[Калігула|Гай Калігула]] відправив його [[Легат|легатом]] до [[Верхня Германія|Верхньої Германії]]. Очоливши [[Римський легіон|легіон]], показав себе суворим та вибагливим полководцем. Він здобув рішучу перемогу над хаттами, що прорвалися у 41 р. майже до самої [[Галлія|Галлії]]. Принцепса, який відвідав його табір, ҐальбаГальба порадував гарною виучкою військ, а ще більше тим, що після навчань пробіг за його [[Колісниця|колісницею]] цілих 20 миль. Після повідомлення про вбивство [[Калігула|Калігули]] багато хто радив ҐальбіГальбі скористатися нагодою та захопити владу, але він віддав перевагу залишитися осторонь. Цим він здобув прихильність [[Клавдій|Клавдія]], був прийнятий у коло його друзів і досяг такої шани, що через його раптову і тяжку хворобу був відкладений навіть похід у [[Римська Британія|Британію]]. В 45 р. він без жеребкування отримав проконсульство на два роки в [[Африка (римська провінція)|Африці]], щоб навести порядок в цій провінції, неспокійній через внутрішні розбрати та повстання варварів. Він навів там порядок з ревною строгістю та справедливістю навіть у дрібницях. І відтоді майже до середини правління [[Нерон|Нерона]]а він жив переважно у спокої. У 61 р. він отримав призначення в [[Тарраконська Іспанія (римська провінція)|Тарраконську Іспанію]]. Цією провінцією він керував вісім років, але непостійно та по-різному. Спочатку він був суворий і крутий, і не знав навіть міри в покаранні за провини, але поступово впав у бездіяльність та ледарство.

Так складалися справи, коли в 68 р. супроти Нерона підняв повстання [[претор]] Галлії [[Юлій Віндекс]]. Після того, як Віндекс почав відкриту війну, він написав ҐальбіГальбі, закликаючи його прийняти верховне правління. Чутки про це розповсюдилися заздалегідь і зібрали величезну кількість людей, що бажали перевороту. На цей раз ҐальбаГальба імператорський титул не прийняв, він погодився послужити вітчизні, і назвав себе не Цезарем і не імператором, а полководцем римського [[Сенат|сенату]] й народу. Багато намісників відрікались від Нерона, і майже всі приймали сторону ҐальбиГальби, але Вергіній, начальник германських легіонів в Галлії, оголосив, що він і сам не прийме верховного панування, і нікому не дозволить отримати його попри волі та вибору сената. Він виступив проти Віндекса і розбив його в завзятому бою. Втративши 20 000 солдат, Віндекс покінчив життя самогубством. Стурбований цим, ҐальбаГальба повернувся до Іспанії і почав чекати, чим це все закінчиться. У червні прийшла звістка, що Нерон покінчив із собою, а сенат проголосив ҐальбуГальбу імператором. Тоді ҐальбаГальба склав звання легата, прийняв ім'я Цезаря і вирушив у дорогу. В Галлії до нього приєднався Вергіній, який, отримавши постанову сената, визнав ҐальбуГальбу [[Римські імператори|імператором]] і привів до присяги на вірність йому свої легіони.

У Римі на нього чекали з нетерпінням. Одним із перших його розпоряджень було розшукати та повернути всі цінні речі, які Нерон подарував своїм улюбленцям. Оскільки ці речі вже встигли не раз змінити власників, розраховуватися за шалені витрати минулого принцепса довелося людям цілком стороннім та ні в чому не винним. Пішли чутки про його суворість, жорстокість та скупітсь; своїми діями ҐальбаГальба підтвердив та примножив ці чутки. Пошукам не було кінця, і вони охоплювали все більше коло осіб, тому про ҐальбуГальбу усюди почали говорити з презирством. До того ж незабаром виявилося, що він сліпо довіряє своїм радникам — друзям та [[Вільновідпущеник|вільновідпущеникам]] — і все робить по їх вказівці. А ті, всі як один, виявилися людьми жадібними та жорстокими.

Найнебезпечнішою для нього була ненависть солдат та [[Преторіанська гвардія|преторіанців]]. Багато з них взяли участь у повстанні проти Нерона, спокусившись на щедрі обіцянки своїх начальників. Але за їх зраду ҐальбаГальба їм нічого не заплатив. Коли ж [[Принцепс|принцепсу]] повідомили, що солдати незадоволені та обурені його скупістю, він відповідав, що звик набирати, а не купляти воїнів. Цим він настроїв проти себе легіони в усіх провінціях.

Найбільше нарікали війська у Верхній Германії. Під час січневих календ 69 р. вони відкрито повстали та проголосили імператором префекта Нижньої Германії [[Вітеллій|Вітеллія]]. Коли ҐальбаГальба дізнався про переворот, він оголосив своїм прихильникам, що не можна більше баритися із призначенням наступника. ҐальбаГальба знав, що деякі з його друзів підтримували Долабеллу, а всі інші — [[Отон|Марка Отона]]. Але сам він не схвалював ні того, ні іншого. ҐальбаГальба послав за Пізоном, молодим чоловіком, від природи обдарованим усіма моральними чеснотами, але особливо славетним чистотою та суворістю життя, і усиновив його. Більш за всіх ця новина вразила Отона. Побачивши крах усіх своїх надій, він з палкого прихильника ҐальбиГальби став його найзапеклішим ворогом. Проте, обдумавши свій стан, він вирішив, що діючи швидко і рішуче, він може ще й навіть зараз досягти своєї мети. У той самий день від розпочав переговори з преторіанцями і за чотири дні встиг підготувати заколот проти ҐальбиГальби.

Преторіанці доставили Отона до табору, і там він був проголошений імператором. Про те, що сталося, відразу повідомили в [[Палатин]] ҐальбіГальбі. Деякий час він вагався, не знаючи, що робити. З міста надходили найсуперечливіші чутки, але ҐальбаГальба повірив сприятливим для нього новинам, сів у ноші й крізь великий натовп народу відправився на [[Римський Форум|Форум]]. У цей час туди увірвалася [[кіннота]] заколотників. Натовп розбігся, а преторіанці кинулися до нош принцепса. Носії випустили їх з рук, і ҐальбаГальба вивалився на землю. Кажуть, що оточений з усіх боків ворогами, він сам підставив їм горло, промовивши: «Вбийте мене, якщо це необхідно для держави». На нього обрушилися численні удари, і навіть після того, як він був мертвий, солдати продовжували рубити та колоти знівечене тіло. Якийсь солдат відрубав у трупа голову і підніс її Отону. Отон віддав її обозникам і харчевникам, і вони, бавлячись, довго носили її на списі по табору.