Вікіпедія

Й: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Staszhel (обговорення | внесок)
7252 редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
|Зображення=[[Файл:Cyrillic letter Short I.png]]
|uuc=|ulc=}}
 
'''Й, й''' (назва '''йот''') — [[літера]] більшості [[слов'янські мови|слов'янських]] [[кирилиця|кириличних]] [[абетка|абеток]] (10-а в [[болгарська абетка|болгарській]], 11-а в [[російська абетка|російській]] і [[білоруська абетка|білоруській]], 14-а в [[українська абетка|українській]]). У [[сербська абетка|сербській]] і [[македонська абетка|македонській]] абетках відсутня, замість неї використовується літера '''[[Ј]]'''. Й входить також до писемностей на кириличній основі для багатьох неслов'янських мов.
 
== Історія ==
Знак '''Й''' походить з [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янської писемності]] [[XV]]–-[[XVI]] століть, будучи поєднанням літери [[И]] і запозиченого з грецької писемності знаку стислості. Строге фонетичне розмежування зображень '''И''' і '''Й''' виникло в українському друці початку [[XVII століття]]; в ході «книжної справи» часів патріарха Нікона воно перейшло в московські видання церковнослов'янських книг (друга половина того ж століття) і використовується понині; [[старообрядці]] ж зберігають стару орфографічну систему, в якій іноді замість '''Й''' пишеться '''И''' (''святыи небесныи владыка'').▼
 
▲Знак '''Й''' походить з [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янської писемності]] [[XV]]–[[XVI]] століть, будучи поєднанням літери [[И]] і запозиченого з грецької писемності знаку стислості. Строге фонетичне розмежування зображень '''И''' і '''Й''' виникло в українському друці початку [[XVII століття]]; в ході «книжної справи» часів патріарха Нікона воно перейшло в московські видання церковнослов'янських книг (друга половина того ж століття) і використовується понині; [[старообрядці]] ж зберігають стару орфографічну систему, в якій іноді замість '''Й''' пишеться '''И''' (''святыи небесныи владыка'').
 
У зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма ([[Устав (письмо)|устав]], [[півустав]], [[скоропис]]) Й у староукраїнській писемності вжи­валося в кількох графічних варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
 
У 16[[XVI]] столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери. Остаточно увійшла до вжитку як самостійна літера [[1619]] року в «[[Граматика слов'янська|Граматиці слов'янській]]» [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]].
 
При введенні [[гражданський шрифт|гражданського шрифту]] в [[1707]]–-[[1711]]&nbsp;роках було скасовано всі надрядкові знаки, тобто особливий символ '''Й''' зник. Він був відновлений в [[1735]] році Академією наук і мистецтв (часто цю дату вказують як дату виникнення літери '''Й'''), але формально окремою літерою не вважався: не включався в перелік літер абетки, не мав порядкового номера, в словниках об'єднувався з '''И''' тощо Офіційно літерою абетки '''Й''' стала тільки в [[XX]] столітті<ref>И. Ширяев. Практический учебник русской грамматики. Часть I. Этимология. По новой орфографии. Для младших классов средних учебных заведений, высших начальных училищ, торговых школ, курсов для взрослых и др. училищ. М.: Книгоиздательство «Друг», типография Объед. Соц.-Демократ. Организаций «Коммунист», [[1918]]. Стр. 5</ref>, хоча деякий «утиск в правах» зберігається понині: якщо пункти перерахування чого-небудь позначаються [[російська мова|російськими літерами]], то '''Й''' (як і '''Ё''') при цьому пропускається.
 
За російським зразком літера '''Й''' увійшла до гражданських шрифтів [[болгарська мова|болгарської]], [[українська мова|української]] і [[білоруська мова|білоруської]] писемностей. До середини [[XIX століття]] століття використовувалася також в [[сербська мова|сербській]], але була замінена латиноподібним йотом '''[[Ј]]''', який був успадкований і [[македонська мова|македонською]] писемністю.
<!--Первинною назвою знаку '''Й''' було ''«„и“ с краткой»''. За пропозицією [[Грот Яків Карлович|Я.&nbsp;К.&nbsp;Якова Грота]] з кінця [[XIX століття]] століття стала використовуватися назва ''«„и“ краткое»''. В українській мові (іноді і в російській) уживалася також назва «ій» (тепер не уживається).-->
 
== Використання ==
 
В сучасній українській мові літерою «й» позначають середньоязиковий сонорний щілинний приголосний звук перед голосним зву­ком ('''''й'''ого'', ''сер'''й'''озни'''й''''') та нескладовий голосний і у кінці складу після голосного (''сті'''й''''', ''дба'''й'''те''). Також в [[українська мова|українській]] і [[болгарська мова|болгарській]] мовах поєднання ''йо'' використовується на початку слів і після голосних замість літери '''[[Ё]]'''.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Й