Останній льодовиковий період: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлення помилок |
стиль |
||
Рядок 1:
'''Останній льодовиковий період''' — останній [[Заледеніння|гляціал]], у рамках [[Четвертинне заледеніння|нинішньої льодовикової ери]]. Він почався приблизно 110 000 років тому і закінчився близько 11 600 — 11 700 років тому. За цей час Земля зазнала декілька гляціалів і [[інтергляціал]]ів. [[Останній льодовиковий максимум]] відбувся 18 000 років тому. Хоча загальна структура глобального похолодання і заледеніння була аналогічною, місцеві відмінності гляціалу і інтергляціалу мають певні розбіжності від континенту до континенту.
== Загальні відомості ==
Останній льодовиковий період іноді називають «останньою Льодовиковою ерою», хоча використання цього терміну не є правильним, тому що льодовикова ера є тривалішим періодом похолодання, в який льодовикові щити покривають значну частину Землі, на кшталт, Антарктиди. Гляціали є холоднішими фазами всередині льодовикової ери, які відокремлені між собою інтергляціалами. Таким чином, кінець останнього льодовикового періоду, не є кінцем останнього льодовикової ери. Кінець останнього льодовикового періоду відбувся близько 12 500 років тому, у той час як кінець останньої льодовикової ери, можливо, ще не настав: замало доказів вказує на припинення льодовиково-міжльодовикових циклів останнього мільйона років.
Рядок 6 ⟶ 7:
== Опис ==
[[Файл:Last glacial vegetation map.png|thumb|Типи рослинності за часів останнього льодовикового максимуму ]]
[[Файл:Ice-core-isotope.png|thumb|left|Останній льодовиковий період згідно з [[льодовиковий керн|льодовиковими кернами]] з Антарктиди і Гренландії]]
Рядок 12:
Останнє заледеніння мало центри величезного крижаного покриву Північної Америки та Євразії. Значні райони Альп, Гімалаїв і Анд були покритих льодом, Антарктида залишається під льодовиками і зараз.
Канада була майже повністю була покрита льодом, а також північна частина США, були під величезним [[Лаврентійський льодовиковий щит|Лаврентійським льодовиковим щитом]]. Аляска залишалася без льодовикового покриву внаслідок посушливих кліматичних умов. Місцеві заледеніння існували в [[Скелясті гори|Скелястих горах]], в [[Кордильєрський льодовиковий щит]], а також [[льодовикове поле|льодовикові поля]] і [[льодовикова шапка|льодовикові шапки]] в [[Сьєрра-Невада (США)|Сьєрра-Невада]] на півночі [[Каліфорнія|Каліфорнії]].<ref>[http://www.osti.gov/bridge/servlets/purl/527434-ROZavF/webviewable/ Clark, D.H.: ''Extent, timing, and climatic significance of latest Pleistocene and Holocene glaciation in the Sierra Nevada, California.'' Ph.D. Thesis, Washington Univ., Seattle (pdf, 20 Mb)]</ref> У Великій Британії, континентальній частині Європи і північно-заходній Азії, існував [[Скандинавський льодовиковий щит]] досягаючи північної частини Британських островів, Німеччини, Польщі та Росії, і на сході півострова [[Таймир]] в Західному Сибіру<ref>[http://www.geol.lu.se/personal/prm/PDF_papers%20full%20text/QSR-2007_SZ_Severnaya_Z.pdf Möller, P. et al.: ''Severnaya Zemlya, Arctic Russia: a nucleation area for Kara Sea ice sheets during the Middle to Late Quaternary.'' Quaternary Science Reviews Vol. 25, No. 21-22, pp. 2894–2936, 2006. (pdf, 11.5 Mb)]</ref>. Максимуму Західно-Сибірське заледеніння досягло приблизно 18 000 до 17 000 років тому, це пізніше, ніж в Європі (22 000-18 000 років тому).<ref>[http://atlas-conferences.com/c/a/h/i/79.htm Matti Saarnisto: ''Climate variability during the last interglacial-glacial cycle in NW Eurasia.'' Abstracts of PAGES — PEPIII: Past Climate Variability Through Europe and Africa, 2001]</ref> північно-східний Сибір, не мав льодовикового покриву<ref>Lyn Gualtieri et al.: ''Pleistocene raised marine deposits on Wrangel Island, northeast Siberia and implications for the presence of an East Siberian ice sheet.'' Quaternary Research, Vol. 59, No. 3, pp. 399–410, May 2003. Abstract: {{doi|10.1016/S0033-5894(03)00057-7}}</ref>. Існували лише льодовикові поля на гірських хребтах в північно-східного Сибіру, включаючи гори Камчатки<ref>Zamoruyev, V., 2004. Quaternary glaciation of north-east Asia. In: Ehlers, J., Gibbard, P.L. (Eds.), Quaternary Glaciations: Extent and Chronology: Part III: South America, Asia, Africa, Australia, Antarctica. Elsevier, Netherlands, pp. 321–323.</ref>
[[Північний Льодовитий океан]] знаходився між величезними льодовиковими щитами Євразії та Америки, ймовірно цілковито не промерзав, мав лише відносно тонкий лід. Згідно з даними льодовикових кернів він мав також без льодовикові періоди<ref>Robert F. Spielhagen et al.: ''Arctic Ocean deep-sea record of northern Eurasian ice sheet history.'' Quaternary Science Reviews, Vol. 23, No. 11-13, pp. 1455–1483, 2004. Abstract: {{doi|10.1016/j.quascirev.2003.12.015}}</ref>.
Рядок 20:
Інші райони Північної півкулі не мали великі льодовикові щити, але мали місцеві льодовики у високогір'ях. Частина [[Тайвань|Тайваню]], наприклад неодноразово була покрита льодовиками між 44 250 і 10 680 років тому<ref>Zhijiu Cui et al.: ''The Quaternary glaciation of Shesan Mountain in Taiwan and glacial classification in monsoon areas.'' Quaternary International, Vol. 97-98, pp. 147–153, 2002. Abstract: {{doi|10.1016/S1040-6182(02)00060-5}}</ref>, а також [[Японські Альпи]]. В обох регіонах льодовиковий максимум припав між 60 000 і 30 000 років тому<ref>Yugo Ono et al.: ''Mountain glaciation in Japan and Taiwan at the global Last Glacial Maximum.'' Quaternary International, Vol. 138–139, pp. 79-92, September-October 2005. Abstract: {{doi|10.1016/j.quaint.2005.02.007}}</ref>. Ще менше заледеніння було в Африці, наприклад, у горах [[Високий Атлас]], гори [[Марокко]], на горі [[Атакор]] на півдні [[Алжир]]у і кілька гір в [[Ефіопія|Ефіопії]]. У Південній півкулі, льодовиковий покрив мав площу декілька сот квадратних кілометрів на Сході Африки в горах масиву [[Кіліманджаро]], [[Кенія (гора)|гора Кенія]] і [[Рувензорі]]<ref>[http://pubs.usgs.gov/pp/p1386g/africa.pdf James A.T. Young, Stefan Hastenrath: ''Glaciers of the Middle East and Africa — Glaciers of Africa.'' U.S.Geological Survey Professional Paper 1386-G-3, 1991 (pdf, 1.25 Mb)]</ref>.
Заледеніння в Південній півкулі було меншим, через особливості континентів. Льодовиковий щит існував в Андах ([[Патагонський льодовиковий щит]]), де шість льодовиків було зареєстровано між 33 500 і 13 900 років тому в Чилійських Андах<ref>Lowell, T.V. et al.: ''Interhemisperic correlation of late Pleistocene glacial events'', Science, v. 269,p. 1541–1549, 1995. [http://www.uc.edu/geology/documents/lowell_abstracts/lowellsci.pdf Abstract (pdf, 2.3 Mb)]</ref>. Антарктида була повністю покрита льодовиками, так само, як і сьогодні, а крижаний покрив не мав непокритих районів. У материковій частині Австралії лише на дуже невеликій території, в районі гори [[Костюшко (гора)|Костюшко]], існували льодовики, але в Тасманії заледеніння було більш поширене.<ref>[http://www.ga.gov.au/education/facts/landforms/auslform.htm C.D. Ollier: ''Australian Landforms and their History'', National Mapping Fab, Geoscience Australia]</ref> Нова Зеландія мала заледеніння в Новозеландських Альпах, де можна виділити принаймні три льодовика .<ref>[http://www.rsnz.org/publish/nzjb/1996/167.pdf ''A mid Otira Glaciation palaeosol and flora from the Castle Hill Basin, Canterbury, New Zealand'', New Zealand Journal of Botany. Vol. 34, pp. 539–545, 1996 (pdf, 340 Kb)]</ref> Місцеві льодові шапки існували в [[Західна Нова Гвінея|Іріан-
== Назви місцевих заледенінь ==
=== Пайндейле або Фрейзерське заледеніння в Скелястих горах ===
Пайндейле (центр Скелястих гір), або Фрейзерське (Кордильєрський льодовиковий щит) заледеніння були останніми великими заледеніннями у Скелястих горах США. Пайндейле заледеніння тривало приблизно з 30 000 до 10 000 років тому і мало льодовиковий максимум між 23 500 і 21 000 років тому<ref>[http://www2.nature.nps.gov/geology/parks/romo/index.cfm#geology ''Brief geologic history'', Rocky Mountain National Park]</ref>. Це заледеніння дещо відрізняється від головного, Вісконсинського заледеніння, тому що мало лише непряме відношення до велетенських льодовикових щитів, складалось з гірських льодовиків і зливалося з Кордильєрським льодовим щитом<ref>[http://vulcan.wr.usgs.gov/Glossary/Glaciers/IceSheets/description_ice_sheets.html ''Ice Age Floods'', From: U.S. National Park Service Website]</ref>. Кордильєрський льодовиковий щит утворював, [[Міссоула|льодовикове озеро Міссоула]], яке проривало льодовикову греблю і викликало масові [[Міссоульські повені]]. Геологи вважають, що цикл повеней та реформування озера тривало в середньому 55 років. Відбулося приблизно 40 повеней протягом 2000 років, у період між 15000 і 13000 років тому<ref>Richard B. Waitt, Jr.: ''Case for periodic, colossal jökulhlaups from Pleistocene glacial Lake Missoula'', Geological Society of America Bulletin, v.96, p.1271-1286, October 1985. [http://vulcan.wr.usgs.gov/Glossary/Glaciers/IceSheets/Waitt85GSA/abstract.html Abstract]</ref> . [[Повінь через прорив льодовикового озера|Повінь через прорив льодовикових озер]], на разі не є рідкістю в Ісландії і в інших місцях.
=== Вісконсинське заледеніння в Північній Америці ===
Вісконсинська льодовикова стадія була останнім великим наступом континентальних льодовиків північноамериканського Лаврентійського льодовикового щита. Це заледеніння створювалось з трьох льодових максимумів (зазвичай називається льодовиковою ерою), розділених інтергляціалами. Ці льодовикові ери називаються, від давніх до новітніх, Тагоє, Теная і Тіога (Tahoe, Tenaya і Tioga). Тагоє досяг свого максимуму мірою, близько 70 000 років тому, можливо, в якості побічного продукту з виверження супервулкану [[Тоба (вулкан)|Тоба]]. Мало що відомо про стадію Теная. Тіога найбільш вивчена з Вісконсинського заледеніння. Вона почалася близько 30 000 років тому, досягла свого максимуму 21 000 років тому, і закінчилося близько 10 000 років тому. За льодовиковий максимум, цього періоду [[Беренгія|Беренгією]] відбулася міграція ссавців, а також людей в Північну Америку з Сибіру.
Рядок 39 ⟶ 36:
=== Заледеніння Гренландії ===
У північно-західній Гренландії, льодовик досяг дуже рано максимуму в останній льодовиковий період близько 114,000 тому. Після цього раннього максимуму, крижаний покрив був схожий на сьогоднний до кінця останнього льодовикового періоду. За даними крижаних кернів, клімат Гренландії був сухим під час останнього льодовикового періоду, опадів, напевно, було лише 20% від сьогодення<ref>Sigfus J. Johnsen et al.: ''A «deep» ice core from East Greenland.'' MoG Geoscience, vol. 29, 22 pp., 1992. [http://www.dpc.dk/sw3551.asp Abstract]</ref>
=== Девенсіанське та Мідлендське заледеніння, в Британії й Ірландії ===
Назва Девенсіанське заледеніння використовувається британськими геологами та археологами, посилаючись на мовну традицію позначення останнього Льодовикового періоду. Ірландські геологи, географи і археологи позначають Мідлендське заледеніння через найбільш видимі залишки останнього заледеніння в [[Ірландський Мідлендс|Ірландському Мідлендсі]].
Наслідки цього заледеніння можна побачити в багатьох геологічних формах Англії, Уельсу, Шотландії і Північної Ірландії. Його відкладення лежать на відкладеннях [[Ейміанівська стадія|Ейміанівської стадії]] і перекриваються відкладеннями [[Фландрійський інтергляціал|Фландрійського інтергляціалу]] голоцену.
=== Віслинське заледеніння, в Скандинавії і Північній Європі ===
Під час [[останній льодовиковий максимум|останнього льодовикового максимуму]] в Скандинавії, тільки західна частина [[Ютландія|Ютландії]] була вільна від льоду, і велика частина того, що сьогодні є [[Північне море|Північним морем]] була суходолом ([[Доггерланд]]), який з'єднував Ютландію з Британією.
Рядок 56 ⟶ 49:
Льодовик тиснув на поверхню землі. У результаті танення льоду, розпочався [[післяльодовиковий підскок]], абсолютний рівень земної поверхні зростав щороку в Скандинавії, головним чином в північній Швеції та Фінляндії, де земля піднімається зі швидкістю до 8-9 мм на рік, або 1 метр в 100 років. Це дуже важливо для археологів, так як стоянки, які були на узбережжі під час [[Північний кам'яний вік|Північного кам'яного віку]] зараз є на суходолі і можуть бути у відносній віддаленості від сьогоденного берега.
=== Вюрмське заледеніння, в Альпах ===
{{main|Вюрм}}
Термін [[Вюрм (річка)|Вюрм]] походить від річки в Альпах, що приблизно обмежує максимальне просування льодовика останнього льодовикового періоду. В Альпах були проведені перші систематичні наукові дослідження льодовикового періоду [[Жан Луи Родольф Агассис|Луї Агассисом]] на початку 19 століття. Під час льодовикового максимуму Вюрмського заледеніння, більшість країн Західної та Центральної Європи і Євразії була вкрита [[степ-тундра|степ-тундрою]], а в Альпах переважали тверді [[льодовикове поле|льодовикові поля]] і гірські льодовики.
За часів Вюрмського заледеніння, [[Ронський льодовик]] охоплював все західне [[Швейцарське плато]], досягаючи сьогоденних [[Золотурн]] і [[Аарау]]. У регіоні Берну він об'єднувався з [[Аарський льодовик|Аарським льодовиком]]. [[Рейнський льодовик]] наразі є предметом самого докладного дослідження. Льодовики Рейсс і Ліммат досягали Юри. Гірські і передгірні льодовики створюючи ландшафт знищили всі сліди колишніх льодовиків [[Гюнцький льодовик|Гюнц]] і [[Міндельський льодовик|Міндельський]], відклавши поклади морени, лесу та гравію.
=== Меріданське заледеніння, у Венесуельських Андах ===
Назва Меріданське заледеніння позначає альпійське заледеніння центру [[Кордильєра-де-Меріда|Венесуельських Анд]]; в пізньому плейстоцені. Два основних рівня морени були знайдені: між 2600 і 2700 м, і між 3000 і 3500 м над рівнем моря. Снігова лінія протягом останнього льодовикового періоду була нижче приблизно на 1200 м за нинішню лінії снігу (3700 м). Терен заледеніння району в Кордильєра-де-Меріда була приблизно 600 км², що включає такі високі райони з південного заходу на північний схід: Парамо-де-Тама, Парамо Батальон, Лос-Парамо Конджесос, Парамо Пьедрас Бланкас, і Тета-де Неквітато. Близько 200 км², із загального заледеніння території знаходився в Сьєрра-Невада-де-Меріда, з них найбільший терен 50 км², знаходився в районі Піка Болівара, Піка Гумбольдта (4942 м) і Піка Бонланда (4893 м). Радіовуглецевого датування показує, що морени старше 10000 років, і, ймовірно, старше, ніж 13000 років — нижнього моренового рівня, ймовірно, відповідає Вісконсинському заледенінню. Верхній рівень морени, ймовірно, являє собою останній льодовик (Пізнє Вісконсинське заледеніння).<ref>* [http://pubs.usgs.gov/pp/p1386i/venezuela/text.html Schubert, Carlos (1998) «Glaciers of Venezuela» United States Geological Survey (USGS P 1386-I)]</ref><ref>[http://www.springerlink.com/content/wgu0186p83150562/fulltext.pdf ''Late Pleistocene glaciation of Páramo de La Culata, north-central Venezuelan Andes'']</ref><ref>[http://cat.inist.fr/?aModele=afficheN&cpsidt=20197083 Mahaney William C., Milner M. W., Kalm Volli, Dirsowzky Randy W., Hancock R. G. V., Beukens Roelf P.: ''Evidence for a Younger Dryas glacial advance in the Andes of northwestern Venezuela'']</ref><ref> [http://www.cprm.gov.br/33IGC/1349672.html Maximiliano B., Orlando G., Juan C., Ciro S.: ''Glacial Quaternary geology of las Gonzales basin, páramo los conejos, Venezuelan andes'']</ref>
=== Заледеніння Янкіуе, Південні Анди ===
Заледеніння Янкіуе, бере свою назву від [[Янкіуе (озеро)|озера Янкіуе]] на півдні Чилі яке є рудиментом [[льодовикове озеро П'ємонт|льодовикового озера П'ємонт]]. Протягом останнього льодовикового максимуму [[Патагонський льодовиковий щит]], зазнав розвиток в Андах приблизно від 35° до Вогненної Землі на 55°.
=== Заледеніння Антарктиди ===
Протягом останнього льодовикового періоду, Антарктида була покрита континентальним льодовиком, як зараз. Крига займала всі райони суші і мала продовження в океан на шельфі<ref>Anderson, J.B., S.S. Shipp, A.L. Lowe, J.S. Wellner, J.S., and A.B. Mosola, 2002, The Antarctic Ice Sheet during the Last Glacial Maximum and its subsequent retreat history: a review. Quaternary Science Reviews. vol. 21, pp. 49-70.</ref><ref>Ingolfsson, O., 2004, [http://www.hi.is/~oi/AG-326%202006%20readings/Antarctica/Ingolfsson_SUMMARY.pdf Quaternary glacial and climate history of Antarctica.] in: J. Ehlers and P.L. Gibbard, eds., pp. 3-43, Quaternary Glaciations: Extent and Chronology 3: Part III: South America, Asia, Africa, Australia, Antarctica. Elsevier, New York.</ref>. Згідно з льодовиковою моделлю, лід у Центрально-Східній Антарктиді, як правило, був тонше, ніж тепер<ref>P. Huybrechts: ''Sea-level changes at the LGM from ice-dynamic reconstructions of the Greenland and Antarctic ice sheets during the glacial cycles'', Quaternary Science Reviews, V. 21, no. 1-3, pp. 203–231, 2002. Abstract: {{doi|10.1016/S0277-3791(01)00082-8}}</ref>.
Рядок 82 ⟶ 68:
{{reflist|3}}
* [http://ice.tsu.ru/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=1&Itemid=89 Серия статей о палеогеографии времени последнего оледенения. Климат, лёд, вода, ландшафты.]
{{Заледеніння}}
| |||