Відмінності між версіями «Вітеллій»

'''Авл Віте́ллій Герма́нік А́вгуст''' ({{lang-la|Aulus Vitellius Germanicus Augustus}}), уроджений '''Авл Вітеллій''' (*[[24 вересня]] [[15]] &nbsp;— † [[20 грудня]] [[69]]) &nbsp;— [[Стародавній Рим|римський]] імператор, який правив з [[17 квітня]] [[69]] до [[20 грудня]] того ж року. Був одним з імператорів 69 року, «[[Рік чотирьох імператорів|року чотирьох імператорів]]». <ref>[http://bse.sci-lib.com/article005395.html Вітеллій] у [[Велика радянська енциклопедія|Великій радянській енциклопедії]] {{ref-ru}}</ref>

Авл Вітеллій <ref>[http://slovari.yandex.ru/dict/monarchs_antiquity/article/rim/rim-118.html Авл Вітеллій] у [[Енциклопедія «Все монархи мира. Древняя Греция. Древний Рим. Византия»]]</ref> народився 7 вересня 15 року.

Батько -&nbsp;— [[Луцій Вітеллій (консул 34 року)|Луцій Вітеллій Ветеріс]], консул і губернатор Сирії за часів Тиберія. Після свого консульства, Луцій Вітеллій (до речі, саме він усунув з посади [[Понтій Пілат|Понтія Пілата]]) став губернатором Сирії , де він провів блискучу військову кампанію в Вірменії і не вели менш блискучі переговори з парфянскою імперією.

Мати -&nbsp;— Секстилія.

У нього був також один брат, Луцій Вітеллій молодший.

[[Светоній|Светоній]] записав, що, коли Вітеллій був народжений, його гороскоп так налякав батьків, що батько намагався запобігти тому, щоб Авл став консулом.

Вперше він одружився до 40-го року на жінці на ім'я Петронія, дочкою Публія Петронія, дочка екс-консула, від якої у нього був син Авл Вітеллій Петроніанус, котрий був сліпим на одне око.

Вдруге він одружився близько 50-го року на жінці на ім'я Галерія Фундана, котра була скоріш за все внучкою Гая Галерія, префекту Єгипту в 23-му році. Від неї у нього було двоє дітей, син на ім'я Авл Вітеллій Германік або Новіс, молодший, і дочка, Вітеллія, яка одружилась на Легатусі Децімусі Валеріусі Азіатікусу.

== Політична та військова кар’єракар'єра ==

Луцій Вітеллій був одним з найважливіших придворних в Римі, і немає нічого дивного в тому, що його син мав легку кар'єру. Він був консулом в перші шість місяців 48 у віці 33 років. Авл Вітеллій також займав інші посади в мінімальний вік, наприклад: квестор в 40, і претором в 45. Однак, це були не тільки заслуги його батька, котрий допоміг піднятись сину. Авл він займав чільне місце при дворі, завоювавши дружбу імператора [[Калігула|Калігули]]. Коли імператор був убитий в 41 році, Вітеллій започаткував дружбу з його наступником [[Клавдій|Клавдієм]].

В кінці царювання Клавдія, Вітеллій був уже священиком. Можливо, він став наступником свого батька, тому що той помер приблизно в цей же час. Це був останній хід кар'єри, і скоріше за все, Вітеллій не був у числі фаворитів наступника Клавдія [[Нерон|Нерона]]а.

Коли Вітеллій прибув у свою провінцію в останні дні листопада, то виявив, що Рейнська область була на межі бунту. Єдиний спосіб впоратися з повстанцями-солдатами було дати їм все, що вони вимагали. У подібній ситуації, [[Юлій Цезар]] відправляв на пенсію легіонерів (47 р до н.&nbsp;е.). Вітеллій зробив те ж саме, але, як [[Тацит]] зауважує: "«все, що він робив, було витлумачено як натяк на щось більше"». Наступні покоління вважали, що у Вітеллія вже були плани стати імператором.

Вітеллій проголошує, що звільнить імперію від узурпації Гальби і почанає карбувати монети, на яких написано "«свобода відновлена"». Двадцять перший легіон Рапакс, провінція Раетія, провінції Лугдунська Галлія з першим Італійським легіоном перейшли на сторону Вітеллія. Галльські громади, як Тревірі і Лінгони також приєднались до нього. Протягом двох тижнів, Вітеллій був господарем усіх провінцій на північ від Альп, і володів десятьма легіонами. Африка, пам'ятаючи чудове губернаторство, приєдналась до нього. Цього було достатньо для вторгнення в Італію.

До кінця січня, Вителлий послав дві армії в Італію. Перша з них була під командуванням Авла Цеціни Аліенуса. Вона складалася з XXI Рапакс, великої частини III Македонського і XXII Плімігенії, також допоміжні отряди: близько 30000 воїнів, які повинні були забезпечити дорогу від Верхнього Рейну до Аванш в Швейцарії, через Кол дю Гранд Сен-Бернар і аж до Аости в рівнини Верхнього Po.

Другою армією Вітеллія командувала людина, який власне і переконала його стати імператором -&nbsp;— Фабій Валента. Він взяв п'ятий легіон Алаудае, а також великі частини XV Прімігенія, I Германіка і XVI Галліка. Ця армія взяла шлях з Кельна в Трірі, Меці та Туль, куди прийшли хороші новини: у Римі Гальба запанікував після того, як почув звістку про повстання Вітеллія, втратив підтримку імператорської гвардії і був убитий на форумі.

Армія Фабія Валента об'єдналась з першим Італійським легіоном і вісьмома ескаріолами допоміжних агрегатів. Через деякий час приходе звістка про те, що три іспанські провінції перейшли до сторони Вітеліан.

Валент прибув першим. Кремона був узятий в полон. 14 квітня дві армії вступили в бій. П'ятий легіон Вітеліус Алаудае, Італійський і XXI Рапакс переміг Отон з XIII Близнюк, I Адіутрікс з імператорської гвардії. Вітеллій, який був в Ліоні, був проголошений "«Імператором"» своїми солдатами, званням, котре дають переможцям-полководцям.

30 квітня Вітеллій прийняв владу трибунів, найважливішу ознаку імператорської влади. У той же час, він призначає свого сина, також званий Вітеллієм, як свого наступника і дає своє прізвище Германік.

== Імператор: адміністрація ==

2) Вітеллій також заборонив астрологів з Риму та Італії 1 жовтня 69. Він уже давно обурвався, від їх "«антиримської практики"».

Вітеллій перетнув Альпи, відвідав Турин, і послав вісім Батавії Ауксіларі одиниць назад додому. Він також призначиє Валента та Цаціна консулами.

Через п'ять днів, Вітеллій додав свій третій титул "«Імператор"».

Піхніше він приймає титули Августа і Батька Батьківщини, також сан першосвященика. З цього моменту він був Авл Вітеллій Германік, тричі Імператор, Огастес, першосвященик, з тріб повноваженнями, Батько Вітчизни. <ref>[http://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Roman/Texts/Cassius_Dio/64*.html Roman History by Cassius Dio]</ref>

== Початок війни ==

Веспасіан був грізним противником. Він вважався кращим воєначальником Риму, що зіграв важливу роль в завоюванні в Британії. Він був посланий в бунтівну провінцію Юдейську, де успішно зламав "«хребет"» Іудейської війни. Веспесіан мав безпосередній контроль над вісьмома легіонами: його власна V Македонський, X Бурхливий і XV Аполлінарія; єгипетські легіони III Кіренаїки і XXII Деіотаріана; і сирійські легіони IIII Скіфський, VI Феррата і XII Блискавичний.

Протягом декількох тижнів багаті провінції в сучасній Туреччині приєднались до Веспасіана <ref>[http://www.livius.org/articles/person/vitellius/ Aulus Vitellius: Vitellius]</ref>. Він вирішив атакувати з трьома легіонами в Єгипет, який був основним джерелом їжі для Риму.

Вітеллій, однак, ще не був переможений. III Аугуста в Африці відразу ж встала за нього. Він відразу відправив війська назад до Рейну і замовив додаткові вербування в місті і серед воїнів племені Батаві. У той же час, лист від Веспасіана був доставлений до Юліуса Цивилиса, лідера Батаві: обидва чоловіки боролися в Великобританії, і новий імператор просив свого колишнього союзника піти пліч-о-пліч з ним.

Будучи паралізованим великою війною на півночі, Вітеллій не міг послати армію на Балкани: йому довелося чекати, поки армія Веспасіана не приїде, але проблема була в тому, що невідомо куди саме вдарить ворог. Так як його супротивник мав флот, він міг вторгнутися в "«п'яту"» Італії; але він також може атакувати Італію на півночі. У цій складній ситуації, прийшли погані новини: легіони нижнього Дунаю, VII і VIII Клаудіа Аугуста, які підтримали Отона, пішов за прикладом Третього легіону Галіка, і встали на сторону Веспасіана. Легіони середнього Дунаю, VII Галбіана і XIII Близнюк, зробили те саме. Командир сьомого легіону, Марк Антоній Прімус, став головним командиром другої армії Веспасіана.

В середині вересня, авангард армії Антоніус Прімус вторгся в Італію. Вторгнення Прімуса було проти планів Веспасіана. Але Антоніус Примус проігнорував наказ. Коли він дістався до Верони, командувача армією Вітеліан, Ценіна, міг би знищити армію Прімуса, перш ніж вона була посилена в ар'єргарді. Але Ценіна переходить на іншу сторону, і дозволяє своїм ворогам пройти далі і рухатися на захід. Коли його солдати виявили зраду, вони заарештували його і вибрали нових командирів, Фабіуса Фабулуса і Кассій Лонгуса.

Битва почалася 24 жовтня, близько 11 години. Опис дається істориком Тацитом хаотично. Але ясно, що армія Вітелін, яка складалася з легіонів I Італійського і XXI Рапакс, повинен був несподівано першими атакувати. Проте, після п'яти годин боротьби, вона була відкинута назад в Кремону. <ref>[http://www.roman-emperors.org/vitell.html An Online Encyclopedia of Roman Emperors]</ref>

Таким чином, Веспасіанс відступили і зайняли позиції на дорозі в Верону. Якби армія Вітеліан зупинилася і провели ніч в Кремоні, відновлюючи сили, вони могли б перемогти на наступний день. Проте, солдати вирішили атакувати протягом ночі.

Вранці наступив вирішальний момент. Обидві армії розуміли, що армія Гая Ліцинія Муціана прибула; Веспесіанс відновив бій, і Вітеліанс почав відступати в свій табір в Кремону. Але вони ще не були розбиті: протягом декількох годин, вони захищали табір. Проте, в кінці дня, після битви, яка тривала 30 годин, Прімус став переможцем.

На вході війська Веспасіана в Римі витягли його зі схованки.

"«І все ж я був колись ваш імператор," -»&nbsp;— були останні слова Вітеллія. Згідно з Светонієм, його тіло було кинуто в Тибр; Діон Кассій казав, що Вітеллій був обезголовлений і з його головою марширували навколо Риму, його дружина була присутня на похованні. Його брат і син теж були вбиті. <ref>[http://virtualreligion.net/iho/vitellius_2.html Aulus Vitellius]</ref>

* Ф. &nbsp;Ф. &nbsp;Зелинский «Римская империя»

* Emblematic Scenes in Suetonius' Vitellius -&nbsp;— John W. Burke

* Murison, Charles L. "«Some Vitellian Dates. An Exercise in Methodology."» TAPA 109 (1979): 187-197187—197