Вікіпедія

Підгородне: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Бот: видалення з Населені пункти, які постраждали від Голодомору
Немає опису редагування
Рядок 63:
В місцевості, де розташоване Підгородне, на березі Кільчені були виявлені [[Могила (насип)|кургани]] епохи [[мідна доба|міді]]—[[бронзова доба|бронзи]], які відносяться до [[трипільська культура|трипільської культури]], а також [[скіфи|скіфів]], [[сармати|сарматів]] і [[кочівники|кочівників]] [[11 століття|11]]—[[14 століття|14]] століть. Розкопки проводились [[Ковальова Ірина Федорівна|I. Ковальовою]] у [[1973]] році.
 
Перші відомі поселення виникли на території сучасного Підгородного на початку [[17 століття]]. Спершу тут були [[зимівник]]и [[козаки|козаків]] та військової старшини із запорізького містечка [[Стара Самара]]<ref>Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, 1880, стор. 411, 412</ref>, відом приблизно з 1600 &nbsp;р. як Богородицькі хутори. У [[1688]] році після спорудження на місці [[Самарь|Старої Самари]] Богородицької (Усть-Самарської) фортеці і заснування там російської колонії-посаду сюди переселилося багато козаків<ref>Е.&nbsp;И.&nbsp;Дружинина. Северное Причерноморье в 1775–18801775—1880 гг., с. 178.</ref>.
 
За [[Прутський мир|Прутською угодою]] [[1711]] року, Усть-Самарська фортеця була зруйнована і російські війська відступили за річку [[Оріль]]. До [[1735]] року ці землі були під протекторатом [[Кримське ханство|Кримського ханства]], а тоді знову перейшли до [[Російська імперія|Російської імперії]].
Рядок 92:
До Підгородного було включено територію німецької [[меноніти|менонітської]] колонії [[Кронсгартен]], яку жителі покинули перед приходом до влади більшовиків.
 
[[Округи України 1923—1930|За адміністративним поділом УРСР 1923–19321923—1932]] років село Підгородне входило до складу Новомосковського району [[Катеринославська округа|Катеринославської]] (згодом&nbsp;— [[Дніпропетровська округа|Дніпропетровської]]) округи. У 1938 році увійшло до складу новоутвореного [[Дніпропетровський район|Дніпропетровського району]]. Тоді ж Підгородному було надано статус [[селище міського типу|селища міського типу]].
 
Протягом [[1920-ті|20]]—[[1930-ті|30]]-х років під час [[колективізація|колективізації]] у Підгородному створювались [[колгосп]]и. На 1940 рік у селищі їх було 5, найбільший з яких ім. Ульянова. Селище було електрифіковане і радіофіковане. Тут був клуб, 6 магазинів, амбулаторія. У 1930 році в Підгородному було побудовано аеродром, який до 1951 року був основним аеропортом Дніпропетровська<ref>[http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=42 История Днепропетровского аэропорта] {{ref-ru}}</ref>.
 
Під час [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] село було окуповане німецькими військами з серпня 1941 по вересень [[1943]] року. Після війни відбулося об'єднання колгоспів та реорганізація у [[радгосп]] «Підгородний», головним завданням якого було забезпечення овочами сусіднього Дніпропетровська. Головою Підгородненської селищної ради з 1937–19411937—1941 і 1944–19691944—1969 роках була Явдоха Василівна Таран.
 
У [[1981]] році Підгородному надано статус міста. У [[1987]] році південно-західний житловий масив міста Підгородне виділений в окремий
Рядок 107:
 
== Інфраструктура ==
У Підгородному є чотири загальноосвітні школи, міська лікарня, три дошкільних навчальних заклади, районний будинок культури, історико-краєзнавчий музей, Центр Кобзарського мистецтва.
 
Існує транспортне сполучення приміським транспортом із Дніпропетровськом.
Рядок 113:
Через Підгородне проходять автошляхи {{Автошлях E|50}} ({{автошлях М|04}}), {{автошлях М|18}}, {{автошлях Т|04 10}} і дві гілки [[Придніпровська залізниця|Придніпровської залізниці]]. Дві залізничні станції [[Підгородна (станція)|Підгородна]] і [[Березанівка (платформа)|Березанівка]].
 
== Культура ==
Підгородньому присвячено багато творчих робіт, серед яких можна виділити вірш молодої поетеси з Підгородного [[Ліна зеленська|Ліни Зеленської]].{{джерело}}
[[Файл:Кільчень з мальовничими плесами.jpg|міні|[[Кільченський заказник]]]]
 
=== Кобзарство ===
Яскравою сторінкою культури м. Підгородне є кобзарство. В козацькому краї бандурист завжди був носієм живої історії народу, оспіваної в народних піснях. Носіями такої історії в Підгородному були кобзарі Іван Ляшенко (Старченко), Іван Савович Бут, Олексій Семенович Коваль, Олександр Ананійович Солодкий, Василь Никифорович Чумак, Григорій Мартинович Паленко, Іван Опанасович Скотаренко.
Рядок 128 ⟶ 129:
== Персоналії ==
Відомі уродженці Підгородного:
* [[Драган Олексій Анатолійович]]&nbsp;— сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2016.
* [[Шевченко Володимир Павлович]]&nbsp;— ректор [[Донецький національний університет|Донецького національного університету]] (1986–20101986—2010), академік [[НАН України]].
* [[Коваль Олекса Семенович|Олекса Коваль]]&nbsp;— бандурист.
* [[Муха Степан Нестерович]]&nbsp;— голова КДБ УРСР.
Рядок 138 ⟶ 140:
 
== Джерела ==
* [[Історія міст і сіл Української РСР]]. Том 4. Дніпропетровська область.&nbsp;— К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971.&nbsp;— С. 248–258248—258
 
== Посилання ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Підгородне