Вікіпедія

Ободрицький союз: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
оформлення
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Племена-бодричей-и-лютичей.png|міні|праворуч|250пкс|Приблизна територія Ободрицького союзу]]
[[Файл:Billunger Mark 1000Lutizenbund1.PNGpng|250px|thumb|Територія заселена ободритами (на мапі вказана на північному заході) бл. 1000 року]]
'''Ободрицький союз''' — військово-племінне об'єднання окремих [[Полабські слов'яни|західних слов'ян]].
Засновниками союзу на зламі VIII i IX столітть були племена [[Ободрити|бодричів]]: [[Рароги|власне бодричі]], [[полаби]], [[вагри]] i [[Варни (плем'я)|варни]]. Назва походить вірогідно від назва ріки [[Одра]] - — тобто ті що живуть коло неї (обОДРити). Аналогічно, ті, що мешкають за рікою Піною - — [[черезпеняни]], а жителі по морю - — [[Поморяни (плем'я)|поморяни]].
 
Племена [[Глиняни|глинян]], [[Бутинці|бутинців]], [[Смоляни|смолян]] i [[Моравани|мораван]], що пізніше створили велике плем'я глинян в залежності від ситуації то входили до союзу, то були політично незалежні.
Рядок 9:
 
== Археологія ==
Зі [[слов'яни|слов'янським]] [[Племінний союз|племінним союзом]] ''ободритів'' (бодричів) VII–IXVII—IX століття н. е. [[Археологія|археологами]] ототожнюється [[менкендорфська культура]], [[суковсько-дзедзицька культура]].
 
== Історія ==
[[Файл:Niklot statue.jpg|міні|ліворуч|125пкс|Ободрицький князь [[Ніклот]] (1090–11601090—1160), статуя в Шверинському замку з 1855 року]]
Історичні записи про наявність вендів у східній Германії з'являються з [[781]] року, коли король франків [[Карл Великий]] боровся з їхніми сусідами саксами. Протягом десятків років вони були союзниками франків [[Карл Великий|Карла Великого]] під час війни останніх із Саксонією та слов'янськими велетами (Veleti). В [[798]] обдрицький князь [[Дрожко]] (Drozko) переміг саксів в битві під Свєцяна (Swieciana). Переможені сакси були розпорошені імператором, і частина їхніх земель, включаючи Гольштейн та Гамбург, була передана ободритам у [[804]], як нагорода за їхню перемогу. Отже, впродовж 8—9 ст. бодричі вели боротьбу проти [[сакси|саксів]]. У 10 ст. землі бодричів стали об'єктом агресії германців. В процесі боротьби з ними бодричі в середині 11 ст. створили державне об'єднання — [[Ободрицький союз]] (див. «[[Хрестовий похід проти слов'ян]]»). [[1170]] року [[Генріх Лев]] зломив опір бодричів і, загарбавши їхні землі, заснував герцогство [[Мекленбург]]. Бодричі були частково винищені, частково онімечені.
 
У цей час соціальна структура вендів на річці Ельбі зберігала групові якості і називалася «жупаном» (zupe або opole). Ця общинна структура залишилася в спадок від попередньої кланової структури (Sippen, на німецькій мові). Проте ця громада вже була пов'язана з конкретною територією, в яку природнім чином вписувалася жупа. Таким способом малі групи вендів проводили освоювання/колонізацію нових територій проживання в долинах річок Ельба та Одеру. І все — таки серед цих вендів утворилося три територіальні штати/землі: Ободритів (Obodriti), Лютичі (чи Veleti, Vilzi), та Сорбів (чи Sorabi).
Рядок 24:
 
Досить цікавою може бути аналогія із слов'янськими племенами на території [[Київська Русь|Київської Русі]], [[поляни (східні)|полянами]] — '''полаби''' та [[деревляни|деревлянами]] — '''древанами''' ободритів.
 
 
== Держава Наконідів ==
{{main|Наконіди}}
[[Файл:Billunger Mark 1000.PNG|thumb|Володіння Наконідів близько [[1000]] року]]
Після розпаду імперії [[Каролінги|Каролінгів]] ободріти потрапляють в зону впливу [[Східно-франкське королівство|Східно-франкського (Німецького) королівства]]. Васальну залежність від якого вони припиняють в 930-і роки.
 
У 990-х роках князь [[Мстівой I]], уклавши союз з данським конунгом [[Гаральд I Синьозубий|Гаральдом Синьозубим]] і одружившись на його донці, почав створювати політичні передумови для об'єднання венедського князівства, в яке, крім ободритів, входили б і племена [[лютичі]]в — давніх суперників і ворогів ободритів.
 
Це державне утворення очолив князь [[Годеслав]] (Godescalcus, Готшалк, або Годлейб) з роду [[Наконіди|Наконідів]], онук Мстивоя, який в [[1043]] році зайняв ободрицький престол і почав сприяти християнізації країни. Однак в [[1066]] році проти Годеслава/Готшалка піднялося язичницьке повстання і він був убитий. А його резиденція Любіца була зруйнована язичниками. Скориставшись антихристиянськими настроями, владу захопив язичницький король [[Круто]] (правитель [[Рюген]]а/Руяни). Син Годеслава/Готшалка Генріх в [[1090]] році спромігся повернути владу Наконідам (Біллунгам). У цей час ободрити ведуть численні війни з німцями, в ході яких часто ходять в німецькі землі. Вони неодноразово спалюють Гамбург і німецький Любек (заснований недалеко від колишньої ободрицької фортеці Любіца.)
 
Найбільшого розвитку самостійна держава ободритів досягла при [[Прібислав I|Прібиславі I]] (близько 1135—1146) і [[Ніклот]]і (близько 1135—1160). Незважаючи на стійкий опір Никлота, німці наполегливо намагаються наступати. Сам Никлот гине в серпні 1160 року особисто беручи участь в атаці на німецький обоз (а тоді йому було вже 70 років). Після загибелі одного з синів Никлота — Вертіслава другий його син [[Прібислав II]] (1160—1178) вирішує піти на мирову з німцями і присягає [[Генріх Лев|Генріху Льву]]. Він-то і стає засновником [[Мекленбург|мекленбургскої]] княжої і герцогською династії, яка правила своїми землями до [[1918]] року. З цих пір землі ободритів остаточно потрапляють до складу [[Священна Римська Імперія|Священної Римської Імперії]]. Самі ободрити, слідом за своєю знаттю, поступово понімечуються. Слов'янська мова остаточно перестає звучати в їх землях в кінці [[XVIII століття|XVIII]] — початку [[XIX століття|XIX століть]]. (див. [[полабська мова]])
 
 
 
 
== Князі й королі ==
{{main|Ободрицькі князі}}
 
[[Легенда]]рним предком ободрітськіх [[князь|князів]] й [[король|королів]] є ''Антюрій'', який був соратником [[Александр Македонський|Олександра Македонського]], та переселився на південний берег [[Балтійське море|Балтійського моря]]. А його супутники стали засновниками багатьох [[Шляхта|шляхетних]] родів ''бодричів''. [[Геральдика|Геральдичним]] [[символ]]ом ободритських князів стали [[Бік (рід)|бик]] та [[Гриф (міфологія)|грифон]] з-за того, що свого часу «''Антюрій'' помістив на носі корабля, на якому плив, голову Буцефала (у перекладі буквально&nbsp;— „Бичача голова“), а на щоглі&nbsp;— водрузив [[Гриф (міфологія)|грифа]]». Згодом&nbsp;— це символ присутній в усій [[Померанія|Померанії]]. [[Гриф (міфологія)|Грифони]] та голова бика ''ободритів'' беруть свою історію від [[Срібло|срібних]] [[Монета|монет]]&nbsp;— [[Греція|грецьких]] [[статер]]ів [[Фракійці|фракійського]] міста [[Абдери]] ({{lang-el|Ἄβδηρα}}). Звідси стародавня назва бодричів «абодрити» ({{lang-de|Abodriten}}, {{lang-la|Abatereni, Abotrites, Abodrites}})<ref>[http://slav-drevnosti.livejournal.com/122764.html Славянские древности: Абдеры и ободриты; Грифон и Бычья Голова; Венеция и Винета; венеды, венеты и венды.] {{ref-ru}}</ref><ref>(Миколай Маршалк Турій, «Аннали герулів і вандалів») A. Frencelii. Op. cit. P. 126–127126—127, 131</ref><ref>[http://swinow.livejournal.com/25434.html Абдеры и ободриты; Грифон и Бычья Голова; Венеция и Винета; венеды, венеты и венды.] {{ref-ru}}</ref>.{{Не АД}}
 
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ободрицький_союз